КИЇВ — 12 березня 2020 року. 10 березня у Комітеті з питань правової політики Верховної Ради України відбувся круглий стіл на тему: «Впровадження медіації в Україні: законодавче регулювання та європейський досвід». Участь у заході взяла Юна Потьомкіна, членкиня Комітету АПУ з альтернативних вирішень спорів, старша юристка ЮФ Asters. У липні минулого року вона увійшла до складу робочої групи при Міністерстві юстиції України з підготовки пропозицій щодо ратифікації Конвенції ООН про міжнародні угоди про врегулювання спорів за результатами медіації. Ми дізналися її думку про впровадження медіації в Україні: 

— В Україні медіація, як і статус медіатора консолідовано не визначені в жодному законі. Разом з тим, українське законодавство містить норми, які є сприятливим фундаментом використання медіації на практиці:

1. В Конституції України: досудове врегулювання спору;

2. Цивільному, господарському та адміністративних процесах. Ними, окрім можливості мирного врегулювання, нарівні з адвокатською таємницею встановлюється аналогічний захист і для медіаторів.

3. Із певними нюансами передбачає можливість примирення між сторонами в процесі і кримінальний процес.

І хоча, з одного боку, це може розцінюватися як очевидне визнання медіації інструментом альтернативного вирішення спорів — прийняття спеціального закону в Україні несподівано виявилося вкрай складним завданням. Попри заявлене прагнення до європейських стандартів, врегулювання суперечок, на жаль, не є достатньою мотивацією для прийняття спеціального закону Верховною Радою.

У рамках робочої групи при Міністерстві Юстиції України (серед яких пощастило бути й мені) був підготовлений законопроєкт про медіацію. Він визначає основні положення, серед яких, зокрема: сфери застосування медіації, порядок проведення медіації та статус медіаторів.

Однією з основних особливостей процедури медіації є добровільність участі та «авторство» сторін варіантів вирішення, який задовольняв би інтереси та потреби всіх учасників конфлікту, — на відміну від судового розгляду, де рішення приймається судом.

При цьому, медіація не прагне «потіснити» суди чи оскаржити їх «монополію» у вирішенні конфліктів. Скоріше, навпаки — медіація здатна зробити суди більш ефективними, розвантаживши їх. Це особливо актуально для українських судів. Сьогодні переважна більшість судових справ розглядаються з істотним порушенням строків у розумінні ЄСПЛ. Тому сам судовий процес визнається неефективним, а рішення, що приймаються в результаті — несправедливим.

Крім підвищення ефективності роботи судів, ще один плюс: юристи будуть затребуваними у процесі медіації, де сторони все ж мають спиратися на юридично обґрунтовані та компетентні рішення.

Медіація змінює роль адвокатів: з представників у змагальному процесі на юридичних консультантів у процесі медіації. Відповідно, кваліфікована юридична допомога тут також буде незамінною.