КИЇВ — 23 січня 2020 року. Питання компенсації витрат на професійну правничу допомогу є актуальним. Нова редакція процесуальних кодексів змінила правила компенсації витрат на правову допомогу. З того моменту не припиняються суперечки стосовно того, яку компенсацію на правову допомогу особа може отримати, що таке співмірність та які документи її підтверджують. З огляду на критичну важливість питання, вже у найближчий час АПУ працюватиме над цією проблематикою із залученням широкого кола правників.

І вже зараз ми вирішили розкрити питання більш детально. Нижче наводимо експертну думку партнера ЮК MORIS, члена Ради Комітету з процесуального права Асоціації правників України Андрія Савчука. 

— Нові редакції процесуальних кодексів у 2017 році суттєво змінили порядок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

За час, що пройшов, вже можна говорити про практику відшкодування таких витрат.   

Що слід віднести до основних позитивних новел?

Зокрема, передбачено достатньо детальний порядок відшкодування таких витрат. Раніше в процесуальних кодексах було закріплено лише право на відшкодування, що породжувало дуже різну практику судів.

Також запроваджено механізм забезпечення та попередньої оплати судових витрат – це добрий запобіжник від подання свідомо безпідставних позовів.

Проте, як показує практика, є і недоліки. Зосередимося на ключових:

1. Якщо сторона хоче відшкодувати витрати на правничу допомогу, то вона повинна разом з першою заявою по суті спору подати суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми таких витрат.

Незрозуміло для чого потрібен такий розрахунок, якщо адвокат має право суттєво його змінити у процесі розгляду справи. На практиці адвокати дуже формально роблять такі попередні розрахунки, які, по суті ні про що не говорять. Це лише забирає зайвий час, який, до речі, також підлягає включенню в рахунок клієнту. У випадку, якщо сторона не мала адвоката в першій інстанції, а в апеляції вирішила його найняти, виглядає, що відшкодувати такі витрати вона вже не зможе, бо не заявила про це в суді першої інстанції.

2. Докази на обґрунтування витрат на адвоката подаються до закінчення судових дебатів або протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду, якщо в судових дебатах сторона зробила про це відповідну заяву.

На практиці не завжди можна спрогнозувати коли саме будуть судові дебати, тому, як правило, такі докази подаються вже після ухвалення рішення суду. А лише 5 календарних днів на їх підготовку явно мало, оскільки ці документи адвокату потрібно підготувати, надати на розгляд клієнту, отримати «живий» підпис клієнта і подати їх фізично в суд. Якщо клієнт знаходиться територіально далеко, вкластися в 5 днів буває неможливо. Також незрозуміло, як механізм відшкодування повинен працювати в касації, якщо стадії дебатів там немає.  

3. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зокрема із ціною позову та (або) значенням справи для сторони. 

На мій погляд ціна позову –  це поганий критерій. На практиці є багато справ з невисокою ціною позову, де роботи адвокат робить набагато більше, ніж в справах де ціна позову захмарна. А такий критерій як «значення справи для сторони» є взагалі небезпечним. Жодна сторона, яка найняла адвоката ніколи не скаже, що справа неважлива для неї.

У свою чергу суди інколи дуже по-різному підходять до відшкодування витрат на правничу допомогу. Зокрема, існує різна практика ВС щодо можливості суду зменшувати розмір відшкодування – в одному випадку ВС каже, що зменшувати суд може лише у разі клопотання і доведення його обґрунтованості іншою стороною, а в іншому випадку ВС каже, що поряд зі принципом змагальності сторін іншими принципами судочинства також є  верховенство права та пропорційність… і без клопотання іншої сторони ВС з власної ініціативи зменшує розмір відшкодування на 70 %.

Немає єдиного підходу в судовій практиці і щодо обґрунтування часу, витраченого адвокатом на справу клієнта. В одному випадку суд каже, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, а не його обґрунтування, в іншому ж випадку суд детально ревізує обґрунтування і приходить до висновку, що 7 годин для підготовки та подання позовної заяви – це занадто багато, оскільки вона викладена всього на трьох сторінках і до суду подано незначну кількість документів.

Існують випадки, коли судовий спір щодо розміру  відшкодування витрат на правничу допомогу триває значно довше, ніж спір у самій справі. Кому в такому випадку адвокат має виставити рахунок – теж хороше питання.

Ці та інші питання потребують обговорення професійної спільноти з метою напрацювання необхідних змін у процесуальне законодавство.

Переконаний, що і для суду і для учасників справи завжди дуже чітко видно, коли розмір витрат на правничу допомогу є штучно завищеним. І ось саме в таких випадках суд повинен реагувати. В інших випадках – це чесно зароблений адвокатом хліб і несправедливо його позбавляти цього хлібу.    

Я впевнений, що коли буде ефективно працювати механізм відшкодування витрат на правничу допомогу і ці витрати будуть фінансово відчутні, кожна сторона буде двічі думати – судитися чи ні. Це також чинник, який буде позитивно впливати на зменшення навантаження на суд.