КИЇВ — 14 січня 2020 року. Вчора розпочалися вибори до складу рад комітетів. Користуючись нагодою, ми вирішили поспілкуватися з новообраним Головою Комітету з фармацевтичного права Віталієм Савчуком та дізнатися, чому він вирішив очолити Комітет, які має плани на поточну каденцію та його очікування від кандидатів до складу Ради. Крім того, Віталій розповів нам дещо про хобі, життєвий шлях одного з під’їздів Подолу та яким чином той пов’язаний із творчістю Рене Магрітт.

— Що Вас мотивувало очолити Комітет та чому саме фармацевтичний? Ваша основна спеціалізація – інтелектуальна власність?

— Я вже досить давно працюю із фармою. Було доволі багато роботи, пов’язаної, зокрема, з регуляторикою, тож колеги запропонували мені очолити Комітет. Я вивчив його діяльність за останні рік-півтора — це було легко, бо не відбувалося майже нічого. Я переконався, що цей інструмент наразі вкрай погано використовується та вирішив спробувати це виправити.

— Яким чином?

— У фармі зараз відбуваються значні пертурбації. Багато змін, актуальних питань — це потрібно обговорювати. У мене є досвід організації значної кількості івентів – не в АПУ, а від фірми. Тому знаю що турбує як вітчизняні, так і міжнародні фармацевтичні фірми.

Моя ідея полягає у регулярному проведенні заходів — мінімум раз на два місяці. Ми будемо запрошувати представників державного фармсектору. Як показує досвід – відбуваються дуже плідні дискусії.

Наприклад, місяці два тому відбулася одна подія — планувалась як бізнес-сніданок. Ми очікували блиько 15 гостей, тож коли я побачив 50 реєстрацій — вельми здивувався. Однак все пройшло просто чудово. Все тому, що на заході були присутні представники державних органів, а їх хочуть почути всі.

Крім того, планую співпрацювати з іншими комітетами.

— З яким у першу чергу?

— Перше, що спадає на думку — це інтелектуальна власність, адже це те, з чим безпосередньо я і працюю, та де роками нічого не відбувалося на законодавчому рівні. Ми з колегами Комітету ІВ зустрічалися на одних і тих самих конференціях, готелях, обговорювали по колу питання десь упродовж років 10. Я пам’ятаю, коли закінчив університет — теми для обговорення дійсно були ти ми ж, що нині. Події сьогодення говорять про те, що зміни все ж відбудуться. Зокрема, вже наявні законопроєкти від провладної фракції — у них є непогані шанси.

— Наприклад?

— Те, про що говорять зараз усі. Зокрема, проект №2429, який впроваджує в Україні так зване положення Болар (відповідно до нього компаніям дозволено подавати заявку на державну реєстрацію генеричного лікарського засоби до закінчення строку дії патенту на оригінальний лікарський засіб, ред). Це дуже сколихнуло фармацевтичну спільноту. Раніше виробники не надто цікавилися сферою ІВ – у них все було добре та досі не виникало проблем. Наразі ж вони зацікавлені в обговоренні цих проєктів. І це – мінімум привід для проведення спільних обговорень.

— Комітет АПУ з ІВ наразі, за підсумками каденції 2018-2019, — один з найактивніших. Вони активно співпрацюють з владою, ініціюють зміни. Нещодавно Комітет взяв участь у парламентських слуханнях, а його Голова, Олександр Мамуня виступив з трибуни ВРУ. Чи плануєте Ви досягти такого ж рівня активності, чи поки що будете обмежуватися заходами?

— Треба з чогось починати. Плюс, я хочу вивчити що вже зробили колеги з комітету ІВ. Як мінімум, щоб не повторювати, а продовжувати та пропонувати. Крім того, активність має бути і в інших сферах. 

До речі, у лютому відбудеться івент, де буде виступати партнер нашої компанії Дмитро Aлешко, який пів життя займається питаннями регуляторики. Я б дуже рекомендував всім, хто працює з фармою, на нього піти, бо там 100% буде дуже цікава та прикладна інформація. З цього ми почнемо. Далі ми будемо дивитися що цікавить учасників Комітету та рухатися далі.

— Скоро стартують вибори до рад комітетів. Можливо ви, як очільник одного з них, зможете розповісти чому варто подаватися до ради?

— В ідеалі було б круто, якщо на ці посади будуть подаватися люди, які хочуть не просто опинитися на сайті та просто відсидітися два роки каденції. У кандидатів має бути фах та ідеї стосовно наявних у сфері проблем та шляхів їх вирішення. Члени Ради Комітету АПУ мають дуже непоганий доступ до спілкування з особами із владними повноваженнями, яким можна реально запропонувати якісь зміни. Часто відбувається так, що бізнес незадоволений тим, що якісь рішення, або навіть закони приймаються не порадившись з ними. Зараз це не так. Тому у раді мають бути люди активні, «в темі». Вони отримають вплив, однак це — значна відповідальність.

— Трохи про Вас. Розкажіть про Ваше дозвілля.

— Я вважаю, що без повноцінного життя поза роботою дуже важко залишатися актуальним. Можна бути класним професіоналом, але цього недостатньо, принаймні для мене. Я дуже ціную свій вільний час, тож використовую його на безліч речей. Зокрема, я дуже люблю концерти, занурений у музику в принципі. Люблю не лише слухати, але і спостерігати як вона створюється, як її виконують на сцені, як різні люди підходять до її виконання. 

— Нині дуже популярною серед ЗМІ стала тема щодо вечірки, яку Ви влаштували замість свого Дня народження. Розкажіть про неї тепер нам.

— Навколо мене має бути якомога більше краси. Мені подобається моє житло. Живу на Подолі — улюблений район. Але мене дуже дратували ті півтори хвилини, які я витрачав, щоб спуститися з квартири до району, бо мій під’їзд, він.. він був зруйнований майже вщент — десятки років ніхто не робив в ньому ремонт. Замість мого Дня народження ми влаштували вечірку — просто розтрощили мій під’їзд до кінця. Наступного дня мали прийти ремонтники, яких найняв особисто я. Тобто це була досить весела, гучна та, як виявилося, унікальна вечірка. Я отримав сотні відгуків від людей, яких я взагалі не знаю, від телеканалів. Бо ніхто такого, на жаль, ще не робив. Тобто це, було, по-перше, весело. По-друге, корисно. Бо ми назбирали досить багато грошей. Була і вечірка і погром, коли ми розписали стіни — писали все, що завгодно. Одне з конкретних слів було написане шести мовами: іврит, німецька, українська, російська, французька та англійська.

Під'їзд: ДО

Під'ізд: ПІСЛЯ 

— Яке саме?

— На івриті звучить як «zin».

— В чому сенс?

— Тут посилання до твору Рене Магрітта «Це не трубка». Це дуже крутий концепт, я його нереально люблю. Магрітт просто намалював трубку та написав «Це не трубка», тому що це справді не трубка, а малюнок. Ми розписали стіну своїм, текстовим варіантом «трубки».

Таким чином, вечірка обійшлася мені в 7 500 грн, а зібрав я 19 000 грн. Різниця поповнила гроші, за які я зробив під’їзд.

— Не плануєте у межах комітетської діяльності влаштовувати неформальні заходи? Суміщати креатив з комітетською діяльністю.

— Обов’язково. Якщо зовсім конкретно – потрібно провести перший захід та проаналізувати людей, їх інтереси та формати. І запускати. Буде цікаво.  

— Існує стереотип, що юристи не вміють відпочивати - живуть роботою. Ви - приклад зворотного. Як відпочивають юристи?

— Наскільки я знаю, серед юристів дуже модно нині відпочивати у спортзалі. «На жаль» або «на ура» - я не займаюся спортом, ніяким. Я подорожую. Та я б не переоцінював це. Зараз весь Інстаграм у хештегах «подорожі — це життя» — я так не вважаю. Крім того, відвідую концерти, люблю організовувати та брати участь у вечірках. Щоб відпочити від цього всього — я читаю. Досить багато.

— Що саме?

— З останнього — я нарешті добрався до Курта Воннегута, «Бійня №5». Я, завдяки щасливому випадку не прочитав його ні в дитинстві, ні в університеті, та переконаний, що це дуже добре. Тому що це супер-доросла і дуже крута книга з чорним гумором про те, як хлопці, які вже перемагали у другій світовій війні знищили Дрезден, стерши його з лиця землі просто від злості, задля помсти. Рекомендую всім.