Члени Асоціації правників України зустрілися з народним депутатом України Володимиром Стретовичем
КИЇВ – 7 грудня 2009 року. Народний депутат України Володимир Стретович зустрівся з членами Асоціації правників України у рамках чергового заходу «Обід з парламентарем».
Володимир Стретович - Заслужений юрист України, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, голова партії Християнсько-демократичний союз, професор Київського національного університету культури і мистецтв тощо.
Під час зустрічі Президент Асоціації правників України Сергій Коннов, розповів про традицію проведення зустрічей з представниками законодавчої влади, яка була введена саме на початку 2009 року. З того часу члени Асоціації мають змогу зустрітися та познайомитися з народними обранцями, дізнатися їх думку з тих чи інших питань та поставити наболілі запитання.
Розмова з Володимиром Стретовичем розпочалася невимушено та відкрито. Народний депутат розповідав про свій професійний шлях, про дитинство, своє ставлення до політики як роду діяльності, курйозні випадки з політичного життя, яке, на його переконання, є невідкладною складовою суспільного життя. «Якщо ви не цікавитесь політикою, вона може зацікавитися вами», - нагадав давній вислів пан Стретович.
Члени Асоціації правників України цікавилися, зокрема, ставленням гостя до внесення змін до Конституції України, нового антикорупційного закону, що набуває чинності з 2010 року. Володимир Стретович переконаний, що при правильному підході та за наявності політичної волі діючу Конституцію можна застосовувати досить ефективно. А от щодо нового антикорупційного закону, то тут прогнози не такі втішні. Наразі ще не було створено належної організаційної та методичної бази для його реалізації, тому в практичному застосуванні можуть виникнути проблеми. На думку Володимира Стретовича, цей закон хоча і жорсткий, однак, виправданий.
Рецепт боротьби з корупцією від Володимира Стретовича такий: прозора виконавча влада, ефективна судова система, незалежні засоби масової інформації, оптимальне управління з урахуванням думки громадськості за умови застосування усіх цих явищ у сукупності.