Маркіян Галабала проти стереотипів або «Ну, ти ж тепер суддя»
КИЇВ —11 листопада 2019 року. Ми звикли до занадто серйозного контенту: аналітика, підсумки, гіпотези. Ми вирішили додати трохи філософії та fun-у до інформаційного потоку та розпочали наш fun-розділ. Перший експерт — Маркіян Галабала, суддя Вищого антикорупційного суду України. Три історії та загальна мораль — про те, чому варто позбавлятися стереотипів.
НУ, ТИ Ж ТЕПЕР СУДДЯ…
Ледь не кожна професія має своє стереотипне сприйняття в суспільстві. У лікарів жахливий почерк, програмісти неохайні, модельєри самозакохані, патологоанатоми цинічні, спортсмени малоосвічені…
Не оминуло й суддів навішування ярликів.
У цьому році я змінив фах і став служителем Феміди. Хотів би поділитися з вами трьома історіями, що трапилися зі мною та описують низку упереджень відносно суддів.
Історія перша
Стою в черзі до реєстратури поліклініки. Позаду мене незнайома жінка віком приблизно п’ятдесяти років.
-
«Скажіть, будь ласка, де я можу отримати довідку за формою 122-2/о?», – питаю у працівниці реєстратури, коли підходить моя черга.
-
«Для чого вона Вам?», – запитують в реєстратурі.
-
«Для влаштування на посаду судді», — відповідаю.
-
«Візьміть талончик та пройдіть до кабінету номер 34»,– лунають слова з-за скляної перегородки.
-
«О! Ще один негідник буде в мантії», – чути від незнайомої мені п’ятдесятирічної жіночки, яка стояла позаду мене в черзі.
Історія друга
Їдемо з компанією знайомих скелелазів одеською трасою. Я за кермом.
-
«Я тепер працюю суддею», — розповідаю по ходу розмови через декілька годин автоподорожі.
-
«То чому ж ти так помалу їдеш?! Тебе ж тепер ніхто не оштрафує», — питає знайома.
Історія третя
Обідаю з давнім знайомим. Підходить офіціант із рахунком.
-
«Маркіяне, давай я заплачу за обід», — пропонує знайомий.
-
«Для чого?! Раніше ж ми завжди розраховувалися кожен за себе окремо», – обурююся.
-
«Ну! Ти ж тепер суддя…!»
Як писав Харукі Муракамі: «Людина не може жити без стереотипу. Так само, як музичний твір без теми. Водночас стереотип стягує обручем людське мислення й поведінку, обмежує її свободу. Змінює порядок пріоритетів, а інколи спотворює логіку».