КИЇВ — 16 жовтня 2019 року. Висновок експерта та консультативний висновок. Експертна думка Катерини Сопової про те, що це таке, у чому різниця та їх нагальна потреба та як взагалі обійтися без висновків і залишитися у виграші.

Сутність

Висновок експерта – це єдиний доказ, передбачений законодавством, який є результатом вивідного знання експерта. На основі дослідження об’єктів, наданої інформації за допомогою простої логіки експерт отримує нове знання у вигляді конкретних висновків.

При цьому, звичайно, висновок експерта є суб’єктивним, оскільки доказ виходить від особи. Однак базується він на професійних знаннях, якостях та компетенції експерта, на фактичних даних і властивостях досліджуваних об’єктів, на відображенні ходу дослідження, аргументації експерта та логічній обґрунтованості зроблених ним висновків.

Запорукою незалежності, достовірності та об’єктивності висновку експерта є встановлена законодавством система правових та організаційних засад судово-експертної діяльності.

Чітко визначені вимоги до освіти та компетенції експерта, перевірка його спеціальних знань, процесуальний порядок призначення та проведення експертизи, гарантії незалежності експерта та правильність його висновку — це ті чинники, які дозволяють надати об’єктивний висновок по суті поставлених запитань.

Рецензія замість оцінки експертизи судом

Особливістю оцінки судом висновку експерта як доказу у справі є спеціальне мотивування підстав, за якими він відхиляється. Саме це є найскладнішим для суду, оскільки часто висновки експертів не відображають повноту дослідження і викликають сумніви у тому, як експерт дійшов конкретних висновків.

Експерти часто нехтують головним правилом — висновок повинен бути написаний так, щоб будь-яка особа без спеціальних знань зрозуміла аргументацію експерта, хід та результати його дослідження.

Це породило феномен рецензії на висновок експерта або консультативний висновок, які почали подавати сторони нібито як інструмент для оцінки висновку експерта під виглядом допомоги суду. Рецензії виконуються за відповідну плату на замовлення сторони судового процесу з посиланням на те, що суд не має відповідних спеціальних знань експерта і не може оцінити його висновок.  

Who is рецензент?

Якщо суд не має спеціальних знань для оцінки висновку експерта, то де він їх візьме для оцінки рецензії? Цікаво те, що жоден атестований експерт таку рецензію не напише, оскільки, по-перше, це не етично, по-друге, не передбачено ні процесуальним, ні спеціальним законодавством про судову експертизу. Таким почали займатися колишні експерти або інші фахівці, які дотичні до конкретної експертної спеціальності.

Якщо можна заробити і потім не відповідати за це, чому б і ні? Рецензент не є процесуальною особою, не може бути викликаний до суду, не попереджається про відповідальність за надання неправдивих рецензій, просто перебирає на себе не притаманну йому функцію, адже докази у справі оцінює лише суд. Ми бачили рецензії, де конкретна фізична особа вважає себе останньою інстанцією і не лише намагається проводити аналіз висновку експерта з погляду його наукової та методичної обґрунтованості, відповідності рекомендаціям, виробленим загальною теорією судової експертизи, дотриманням вимог законодавства, що регулює судово-експертну діяльність, але й здійснює оцінку висновку експерта як доказу по справі на предмет його достовірності, належності та допустимості.

Око за око

Суд інколи не знає, що робити з такими рецензіями і про всяк випадок іноді перестраховується шляхом призначення додаткової та повторної експертизи. Але коли експерти втомлюються від тих рецензій, аналітичних висновків та інших вигаданих документів з різними назвами, вони пишуть консультативний висновок на консультативний висновок.

Ви подумали, що тут друкарська помилка? Ні, так експерти у сфері інтелектуальної власності з гумором відносяться до маніпулятивної оцінки їх роботи. Наприклад, у справі №  910/13822/16 було проведено більш ніж 4 експертизи. На ту, що була призначена судом, було подано консультативний висновок спеціаліста за результатами аналітичного дослідження висновку іншого судового експерта з метою призначення у справі повторної судової експертизи. Попередніх чотирьох, мабуть, було недостатньо для встановлення істини у справі. На це інша сторона надала консультативний висновок на консультативний висновок. Якщо можна подати «документ», у якому замість суду здійснено оцінку доказу, то чому б не подати такий самий документ, який оцінює, чи було правильно здійснено оцінку доказу.  

Дивно, але в цій справі суд вказав на недоліки проведеної судової експертизи та суттєві розбіжності консультативних висновків з одних і тих самих питань. Уявіть! Сьогодні в суд можна подати будь-який документ, навіть з назвою «Консультативний висновок» та інші висновки (вибачте за постійну тавтологію, але ж купа вигаданих висновків), які є результатом вивідних знань якихось фізичних осіб. Без перевірки їх компетенції та спеціальних знань суд намагається дати оцінку їх вигаданим «документам».

Як взагалі обійтись без висновків?

Тижюрист? Тоді дій у межах закону та правил, передбачених процесуальним законодавством. Якщо два наданих сторонами висновки експертів різняться та містять конкретну сумнівну аргументацію — дій за правилами процесуальних кодексів (ст. 98 ГПК України, ст. 102 ЦПК України, ст. 101 КАС України, ст. 101 КПК України) і нехай кожен експерт надасть усні пояснення, роз’яснення та доповнення щодо їх висновків.

Зазвичай, коли слухаєш експертів з різними думками щодо одного й того самого ключового питання, все одразу стає зрозумілим та будь-які сумніви або розвіються, або навпаки суд, впевнившись у недоліках експертиз, призначить іншу, передбачену процесуальним законодавством.

НА ПРАВАХ РЕКЛАМИ

Будь ласка, не звертайтеся до експертів за рецензіями, консультативними висновками, висновками аналітичного дослідження та іншими документами, предметом оцінки яких є висновки інших експертів. Але ми завжди раді написати консультативний висновок на консультативний висновок, аналітичний висновок на аналітичний висновок, рецензію на рецензію, бо око за око.