Під час засідання обговорювались проблеми неоднозначного тлумачення господарського законодавства судами. Так, Світлана Краснікова, юрисконсульт ВАТ „ММК ім. Ілліча” зауважила, що  коли сторони не можуть урегулювати спір в добровільному порядку, вони змушені звертатися в суд з метою вирішення їхньої суперечки, яке повинне бути справедливим й однозначним. Адже однозначність - один із самих головних принципів розвитку судової практики. Однак, на даний момент однозначності застосування норм матеріального права в судовій практиці ще немає. Належне виконання зобов'язань у встановлені договором або законом строки є важливим моментом у господарській діяльності суб'єктів господарювання. До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарських кодексом України. Одним з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладений між суб'єктами  господарювання договір. Суб'єкти господарювання, укладаючи договір, зобов'язані в кожному разі погодити термін дії договору, тобто час, протягом якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Виходячи з положень ст.180 ХК України термін дії договору є істотною умовою господарського договору. Законодавець розмежовує поняття - термін дії договору (ст. 631 ГК України) і строк виконання зобов'язань (ст. 530 ГК України).  У кожному разі, строк виконання зобов'язань установлюється в період часу, протягом якого існують господарські зобов'язання, тобто протягом терміну дії договору. Судові органи, розглядаючи суперечки, неоднозначно підходять до тлумачення поняття -  «належного виконання зобов'язання в строки, встановлені договором». Як підтвердження своєї думки Світлана Краснікова навела декілька прикладів щодо цього з практики заводу.