КИЇВ — 14 червня 2019 року. Під час дводенної конференції на тему: «Єдність судової практики: погляд Європейського суду з прав людини та Верховного Суду» учасники обговорили досягнення ВСУ у забезпеченні єдності судової практики, виклики у питаннях забезпечення верховенства права та ефективного захисту прав людини й основоположних свобод, які постають перед ЄСПЛ та судами різних країн.

Організаторами заходу виступили Верховний Суд і Департамент Ради Європи.

У вступній промові Валентина Данішевська, Голова Верховного Суду, зазначила, що впродовж першого року роботи Велика Палата ВСУ напрацювала підходи до вирішення викликів, що постали перед ВС, зокрема, шляхом уніфікації критеріїв віднесення справи до юрисдикції того чи іншого суду. Такими викликами, за словами судді, стали дестабілізація судової практики, правова невизначеність та загроза порушення основоположного права на доступ до суду через юрисдикційні конфлікти.

«Довів свою ефективність й інститут зразкової справи. Рішення навіть в одній такій справі має вплив на значну кількість типових справ та сприяє швидкому й остаточному вирішенню певного правового конфлікту, що носить загальний характер», — зауважила Валентина Данішевська.

Денис Бугай, Президент АПУ, адвокат, зазначив:

«Незалежність суду важливіша за професійність. Помилку судді можна виправити в апеляції чи касації. Найгірше, що може бути — професійний та одночасно залежний суд. У такому суді ніколи не знайти справедливості». 

Під час свого виступу він зосередив свою увагу на досягненнях останніх років, серед яких: 

— Нейтралізація прямого політичного впливу на кар’єру судді. Парламент та Президент відсторонені від прийняття рішень щодо призначення та кар’єри судді.

- ВРП стала органом, що отримав всі компетенції та повноваження щодо судової влади і де більшість складають судді, обрані суддями. 

— Значно виросла суддівська винагорода. Зразковою можна вважати винагороду суддів Верховного Суду. 

— Прозорі конкурсні процедури відбору та переведення судді. Географія переможців свідчить про функціонування соціальних ліфтів у суддівській професії. 

Також юрист надав перелік викликів, які стоять перед юридичною спільнотою та наголосив:

«Найголовніше — ментальна готовність та рішучість як суддів, так і органів суддівської влади захищати свою незалежність. Не захист членів корпорації, а права вільно, без втручання, здійснювати правосуддя».

За словами Дениса Бугая, органи судової влади мають це робити через законодавчі повноваження та тиск на політичну владу, а суддя — через свої щоденні рішення.

Особливу увагу учасників конференції привернув виступ Ганни Юдківської, судді ЄСПЛ, яка розповіла про практичні аспекти застосування Протоколу № 16 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод:

«Механізм надання консультативного висновку набрав чинності 1 серпня 2018 року. Як розвиватиметься Протокол № 16, як він використовуватиметься та яка від нього буде користь, залежить від суб’єктів звернення до Європейського суду з прав людини, зокрема й Верховного Суду».

Суддя детально розглянула статті Протоколу та зауважила, що суд та судова установа, яка звертається із запитом, може отримати консультативний висновок лише у тому випадку, якщо справа перебуває у його провадженні:

«Така функціональна особливість спрямована на те, щоб необхідність та корисність запиту завжди була спочатку ретельно оцінена національним судом».

Ганна Юдківська зазначила, що на сьогодні був наданий тільки один консультативний висновок, відповідний запит зробила Франція у жовтні 2018 року. У підсумку суддя підкреслила, що відповідно до ст. 5 Протоколу № 16 консультативні висновки не мають обов’язкової сили:

«Отже, суд, який звертається із запитом, вирішує, якими будуть наслідки такого консультативного висновку. Мета процедури надання консультативного висновку полягає не в тому, щоб передати спір на розгляд ЄСПЛ, а надати методологічну допомогу національному суду та вказати напрям розгляду».

Всеволод Князєв, секретар Великої Палати Верховного Суду, розповів про методи досягнення єдності судової практики та виділив низку дієвих позапроцесуальних інструментів, серед яких: спільна участь суддів у науково-практичних заходах, публікація правових позицій ВС у фахових виданнях та засобах масової інформації тощо.

Юрист також звернув увагу на проблему, пов’язану із виконанням судових рішень:

«На виконання рішення ВП ВС у зразковій справі про паспорт-книжечку держава досі не ухвалила жодного нормативно-правового акту, зворотного зв’язку ми не маємо. І це серйозна проблема, оскільки без виконання державою судових рішень усі зусилля, які судді докладають до забезпечення єдності практики, не варті нічого».

Володимир Бевзенко проаналізував причини неоднаковості судової практики в адміністративних справах та окреслив новели проекту Закону України «Про адміністративну процедуру». На його переконання, для забезпечення єдності необхідно засвоїти та однаково застосовувати положення загального адміністративного права.

Ігор Ткач, суддя Касаційного господарського суду у складі ВСУ, наголосив на тому, що єдність судової практики — це запорука гарантування принципів рівності, правової визначеності та передбачуваності судових рішень як складових верховенства права:

«Об’єднана палата — це інституція, що дозволяє оперативно реагувати на зміну суспільних відносин та забезпечити єдність правових позицій в окремих сферах правового регулювання».

На думку Василя Крата, судді Касаційного цивільного суду, зміна судової практики має поширюватися лише на нові справи, аби не спричиняти скасування раніше ухвалених рішень. Суддя також підкреслив важливість позасудової комунікації суддів, участь у фахових обговореннях, круглих столах та конференціях.

Під час обговорення теми «Корупційні злочини: практика ЄСПЛ в українському контексті» голова Вищого антикорупційного суду Олена Танасевич розповіла про особливості процедури передачі кримінальних проваджень від місцевих судів до ВАКС, а суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Дмитро Михайленко детально зупинився на питаннях щодо обсягу і структури предметної підсудності ВАКС та ефективності виконання його завдань.

Суддя Європейського суду з прав людини у Болгарії Йонко Грозев розповів про ефективність інструментів, спрямованих на боротьбу з організованою злочинністю, та механізмів розслідування корупційних злочинів. Суддя проаналізував реальні кейси справ, розглянутих ЄСПЛ, та звернув увагу на інститут угод про визнання винуватості. За його словами, дієвість цього інституту залежить від ефективності системи кримінального правосуддя в країні:

«Якщо ж практика розгляду кримінальних проваджень не є усталеною, то сподіватися на те, що інститут угод про визнання винуватості працюватиме на належному рівні, не варто».

На думку Германа Анісімова, судді ККС ВС, секретаря Третьої судової палати ККС ВС, для належної ідентифікації ознак злочинів, пов’язаних із корупцією, доцільно було б визначити поняття «корупційний злочин» у Кримінальному кодексі Україні, що, у свою чергу, допоможе формувати єдину практику розгляду справ про корупційні злочини.

Під час обговорення ЄСПЛ і практики національних судів щодо відновлення судового провадження з доповіддю виступив Фредрік Сундберг, в. о. голови Департаменту з питань виконання рішень ЄСПЛ. Зокрема, він зазначив, що відновлення провадження у справі має відбуватися у виняткових випадках та звернув увагу на те, що у деяких випадках, коли у рішенні ЄСПЛ відсутні вказівки щодо його виконання, рішення національного суду не переглядаються:

«Це абсолютно неправильно. Коли Суд каже про порушення, то треба робити з цього висновки і виконувати рішення у спосіб, який відповідає практиці держави і Комітету міністрів Ради Європи».

Другий день конференції учасники розпочали з обговорення шляхів забезпечення незалежності судової влади.

Ігор Бенедисюк, суддя Касаційного господарського суду у складі ВС, зауважив, що Вища рада правосуддя України стала незалежним органом, який опікується всіма сферами діяльності суддів, від їх призначення до звільнення.

«Головне — ми позбулися політичного впливу на призначення і звільнення суддів», — підкреслив суддя.

Останньою обговорили тему ефективності судових рішень: європейську практику та українські реалії.

Олена Кібенко, суддя Великої Палати Верховного Суду України, розповіла про перепони у виконанні судових рішень і зазначила, що не варто шукати їх у недосконалості законодавства, роботи Міністерства юстиції та виконавців. За її словами, починати необхідно із самого рішення:

«Складаючи його текст, суддя завжди має бути впевнений, що таке рішення можливо виконати, воно є зрозумілим та не суперечливим за змістом. Будь-яке рішення також треба аналізувати з погляду, чи не створює воно неправомірні чи несправедливі перепони для виконання іншого судового рішення».