КИЇВ  - 12 квітня 2019 року. Сергій Бенедисюк та Ігор Федоренко напередодні Х Щорічної конференції корпоративних юристів в ефірі радіостанції «Голос Столиці» говорили про професію інхаус-юристів. До вашої уваги відео та текстовий варіант розмови. 

ММ: Продовжуємо ефір «Голосу Столиці», у нашій студії зараз знаходяться партнер і керівник практики корпоративного права та М&А Юридичної фірми «Evris», член Асоціації правників України та International  Bar Association (IBA) Сергій Бенедисюк (СБ) та адвокат, партнер Адвокатського об’єднання AVER LEX, член Асоціації правників України Ігор Федоренко (ІФ).

Про що ми будемо говорити протягом цієї години, зокрема: 19 квітня у Києві у готелі Radisson blu відбудеться Х Щорічна конференція корпоративних юристів.

Тож хотілося б трохи більше почути безпосередньо про неї.

На кого розрахований цей захід?

ІФ: Захід розрахований, передусім, на працівників юридичних відділів, управлінь департаментів, підприємств, корпорацій та організацій українського бізнесу. Особисто я вважаю цей захід неймовірно цікавим і певен, що працівники юридичної професії обов’язково мають його відвідувати. Хоча б тому, що на таких заходах можна дізнатися безліч нового – як щодо своєї безпосередньої роботи, професії, так і загальну інформацію про юридичний ринок.

Навіть корпоративні юристи, які працюють у межах свого юридичного відділу та загалом підприємства, все ж є невід’ємною частиною цього ринку, тож повинні знати про тенденції, інновації, а також отримувати нову інформацію та можливість нових знайомств.

ММ: А що в програмі? Чи Ви хотіли щось додати, Сергію?

СБ: Насправді так, я зі свого боку також хотів би додати про те, чому саме сфері консалтингу та юридичним фірмам це має бути цікаво. Для нас є надважливою можливість поділитися своїми знаннями, почути, чого хоче ринок. Бо зазвичай юристи-інхауси дуже часто є проміжною ланкою між юридичними фірмами і безпосередньо бізнесом.

Важливим є також розуміння останніх тенденцій: коли та до яких справ залучають юристів.

Наш ринок є, скажімо так, інхаус-бізнесом. Радники, які працюють всередині компанії, дуже цікаві, тому що деколи це дійсно класична система з одним-двома юристами. А деколи це може бути кілька десятків юристів, тобто фактично розмір юридичної фірми. І нам як працівникам консалтингу, справді цікаво почути їхні потреби і зрозуміти, де ми можемо їм допомогати.

ММ: А в цьому році які основні теми у програмі, на які будуть звертати увагу? Вони, я так розумію, відрізняються з року в рік? Чи вони є сталими, просто розглядають прогрес з тих чи інших напрямків?

СБ: І так, і ні, тому що є певні стабільні теми, які порушуються з року в рік: це питання взаємодії, організації цієї функції в бізнесі, взаємодії із зовнішніми юристами, регулювання діяльності адвокатів. Але що стосується саме професійної тематики, тобто предметної розмови з тих чи інших питань, галузей права, - звісно, будуть як загальні моменти, так і нововведення.

Я думаю, що буде багато питань з корпоративного права у зв’язку з прийняттям низки законодавчих актів, в першу чергу, Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю та товариства з додатковою відповідальністю». А також питання щодо інших сфер, де нещодавно були введені новели, чи то в правозастосовчій практиці, чи на рівні законодавства.

ММ: Ігоре, а Ви виділили які?

ІФ: Я дуже коротко доповню. Основні питання, які назвав мій колега, зокрема, безпека, податки, корпоративні відносини – як теми вони є сталими. Але світ дуже швидко розвивається, ще швидше і непередбачувано змінюється наше законодавство, тож навіть при незмінній темі її наповнення кожного року нове. Тому цікаво прийти, послухати, взяти участь у обговоренні цих тем. Для всіх.

СБ: Знов таки, щодо, наприклад, податкової реформи або питання невтручання правоохоронних органів у бізнес, дорегуляції бізнесу. Про них говорять багато років, але все одно ці теми є актуальними. Залишаються проблеми та ті питання, які варто обговорювати і далі для подальшого їх врегулювання.

ММ: А яка хоча б приблизна кількість спікерів на цьому заході? До десяти чи менше?

ІФ: Набагато більше десяти. Якщо я не помиляюся, там чотири або п’ять сесій і в кожній — від чотирьох до шести спікерів.

ММ: Так, чотири сесії.

ІФ: Ну ось, чотири сесії із зазначеною кількістю спікерів – це вже близько двадцяти спікерів.

ММ: Минулого року на форумі були присутні представники Верховного Суду, народні депутати, зокрема директор НАБУ Артем Ситник, замголови Адміністрації Президента Олексій Філатов. Цього року спілкування вже виключно «у власній кухні» чи представники державних установ також будуть присутні і з ними буде вестись діалог у межах конференції?

ІФ: У будь-якому випадку представники держави, судової гілки влади будуть брати участь у цій конференції, будуть запрошені представники відповідних органів, які найбільше впливають на роботу бізнесу та підприємств, на яких працюють наші шановні юрисконсульти.

СБ: Наразі поки важко говорити про конкретних спікерів, але вже є приблизний перелік. Звісно, будуть і представники Верховного Суду, органів державної виконавчої влади, можливо, дехто із Верховної Ради, бо це платформа, на якій можна обговорити нагальні проблеми і донести без якихось проміжних ланок безпосередньо до тих людей, які є десіжн мейкерами у цій сфері. Тому це цікаво справді почути — і позиції регуляторів чи законодавців, і зворотний зв’язок від учасників форуму до спікерів. Тобто що турбує бізнес та інхаус-юристів, з якими проблемами вони стикаються у своїй практичній діяльності.

Знову таки, цей форум, в першу чергу, розрахований на тих юристів, які працюють безпосередньо в бізнесі та внутрішніх підрозділах і бачать ті проблеми чи недосконалості законодавства та правозастосовчої практики, з якими стикається бізнес у своїй повсякденній діяльності.

ММ: А наскільки саме цей форум є серйозним майданчиком для конструктивного діалогу? Це єдиний майданчик?

ІФ: Це дуже серйозний майданчик для конструктивного діалогу, але не єдиний. У нас є Асоціація правників України і видання «Юридична практика». Вони проводять значну кількість відповідних тематичних заходів, на яких зберігається така сама присутність співвідношення представників бізнесу, юридичної професії, державних установ, і кожна з цих подій є серйозним майданчиком для спілкування. Акцент саме на цьому заході зроблено на юристів, які працюють у компаніях безпосередньо з бізнесом пліч-о-пліч, представників як юридичної професії, які надають зовнішні послуги, так і представників державних органів, котрі мають прямий або опосередкований, але значний вплив на бізнес. 

СБ: Справді, є багато платформ: Американська торгова палата, Європейська Бізнес Асоціація і багато робочих груп, просто питання, в чому, напевно, найцікавіший момент саме цього форуму – він є чудовою платформою для широкого залучення саме інхаус-юристів. Обсяг покриття більшості інших організацій фокусується на тих чи інших питаннях, там далеко не завжди присутні саме юристи, можуть бути також представники бізнесу, плюс вони, зазвичай, сегментуються саме за індустріями. Наприклад, може бути залучений аграрний комітет, комітет з питань будівництва тощо.

Якщо ми кажемо про вказаний форум, це як раз значна за розміром та впливом платформа, де можуть зібратися юристи, які представляють найрізноманітніші індустрії, починаючи з ЕМ СІ ДЖЕЙ і, закінчуючи, наприклад, девелопмент енд констракшн.

ММ: Як ми вже казали, захід поділено на чотири сесії, давайте оглянемо кожну коротко.

Перша сесія: «Новації в законодавстві та ключові аспекти у 2019 році».

На вашу думку, які ключові новації у законодавстві вже відбулися чи будуть впроваджені у 2019 році як наслідок того, що було прийнято раніше?

ІФ: Нехай першим відповість Сергій.

СБ: Тут я не можу говорити тільки про 2019 рік. Можна говорити про ті певні зміни, які відбувалися у 2018 році, але які будуть мати, напевно, вже реалізацію більше в 2019 році й далі. Якщо брати те, що є найближчим до мене — це зміни в корпоративному законодавстві, в першу чергу, прийняття Закону, про який я вже говорив — Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю та товариства з додатковою відповідальністю», який надає  більшу гнучкість у регулюванні корпоративних відносин в Україні і, зокрема, можливість укладати корпоративні договори.

Для мене як для юриста, який практикує саме корпоративне право, створення проектів з ведення спільної діяльності, придбання долей у бізнесі, скажімо так, негнучкість українського права була певною проблемою. Зазвичай, угоди структурувалися за кордоном. Я буду відвертим, вони і наразі все одно структуруються за кордоном спільно, тому що питання не тільки в регулюванні відносин, є питання також об’єктивної довіри до судової системи, а також податкової оптимізації і банківської системи.

Але те, що наразі надає Закон — це гнучкість, яка, по-перше, працює для невеликого бізнесу: якщо угода не на дуже великі кошти, просто немає сенсу створювати іноземний холдинг, це наразі можна робити в Україні, у нас вже були кілька таких проектів. І я сподіваюся, що з покращенням правозастосовчої практики все більше учасників господарських відносин будуть врегульовувати свої корпоративні відносини саме в Україні, тому що правове поле у нас загалом непогане, якщо брати просто норми права. Як мінімум, був зроблений значний крок — законодавча база вже є. Напевно, наступний важливий блок — це питання податкові. Зокрема питання, пов’язані з веденням кіків — контрольованих іноземних компаній; можливість автоматизованої ратифікації конвенції про автоматизований обмін інформацією; реформування податкової служби — розподіл на безпосередньо податкову і митну служби. Це також досить важливі кроки, які будуть мати безпосереднє значення для бізнесу.

ММ: Ігоре, прошу.

ІФ: Чому я поступився Сергію — конференція все ж таки пов’язана з роботою юрисконсультів, і в мене є неймовірне бажання, щоб у роботі юрисконсультів нашого бізнесу на першому плані стояло питання господарського і пов’язаних із ним сфер права, якими опікується саме Сергій за своєю спеціалізацією. Я ж опікуюсь питаннями кримінального права і безпеки, і хотілося б, щоб ці питання залишалися на другому або навіть на третьому плані в нашому бізнесі.

Щодо своєї сфери можу сказати, що основні питання, які будуть розглядатися — це останні зміни в чинному законодавстві, особливо в КПК, які покликані зменшити незаконне втручання правоохоронців і держави у бізнес і забезпечити відповідальність представників правоохоронних органів за ті порушення, які вони допускають щодо бізнесу, а також певні методики, заходи, як можна захистити бізнес від такого незаконного впливу. І як можна те саме кримінальне право використовувати для того, щоб захищати свій бізнес від недобросовісних конкурентів, злочинців та недобросовісних контрагентів, які межують між злочинцями і партнерами, що дуже часто буває в нашій державі.

ММ: До речі, на першій сесії будуть також обговорювати і судову реформу, адвокатську монополію та електронний суд, взаємодію ринку і регулятори після набуття чинності Законом про валютні операції, але це перша сесія, а в нас є ще три.

Друга сесія, я так розумію, більш узагальнена, бо одна з тем, доволі основних — «Професія юрист: як амбітність правника перетворити на успіх, де варто починати кар’єру — у державній чи приватній структурі».

На вашу думку, де варто починати? Краще з державної служби, а потім перейти на приватну, чи це не важливо сьогодні?

ІФ: На мою думку, потрібно починати роботу з великим бажанням освоїти професію, чомусь навчитися і стати професіоналом. Це найголовніше питання та умова, а все інше — це вже похідне. Можна почати із державної служби, можна на ній залишитись і сумлінно виконувати обов’язки, працювати на користь держави чи певної установи.

Можна починати розглядати державну службу як початок своєї кар’єри, тому що це теж дуже корисно. Можна починати з приватної сфери і там залишитись або відпрацювати в приватній сфері, досягти досвіду і потім піти в державну сферу, щоби щось змінити на краще. Все залежить від сумління особи і від її бажання нести позитив у цей світ.

ММ: Як часто правники переходять з однієї площини в іншу? Чи якщо спочатку була набута певна спеціалізація, то вони й далі по ній рухаються?

СБ: Я відповім на це запитання зі свого досвіду, тому що я також починав кар’єру в приватній сфері, певний час працював у державній, потім повернувся в приватну і працював у міжнародних організаціях, які дають технічну допомогу Україні. Я абсолютно погоджуюся з Ігорем, що не  важливо, де починати, головне, щоб були амбіції, бажання працювати та розвиватися. А що стосується можливості зміни напряму, це якщо брати радикальну зміну...

Наприклад, я займаюся господарським правом, а вирішив зайнятися кримінальним — в принципі, це можливо, бо немає нічого неможливого. Питання в тому, що на практиці це не відбувається часто, тому що вже є певний набутий роками досвід, і якщо це суміжні галузі, наприклад, корпоративне право (питання оподаткування, нерухомості, конкурентного права) так, тут протягом кар’єри десь фокус більше на одному, десь — на іншому і можливі певні варіації. Але все одно вектор більш-менш пов’язаний із господарськими відносинами.

ІФ: Я теж можу навести свій приклад. Я, поки мій колега розповідав про себе, думав про те, що я розпочинав свою кар’єру з правоохоронних органів, а саме — слідчим у прокуратурі. Потім після шести років роботи я пішов працювати у бізнес. Я тоді ще був досить юним, на тому етапі мого життя було не дуже важко перелаштовуватися. Єдине, що можу сказати — після роботи в держорганах повертатися туди мені і тоді не хотілося, і зараз не хочеться. Але потім склалося так, що відпрацювавши в господарській сфері з елементами кримінального права майже 10 чи 11 років, я знов повернувся у сферу кримінального права та кримінальної адвокатури, тому що початкова спеціалізація все одно має значний вплив. І чим більше ти пропрацював в одній сфері і чим більший маєш досвід, тим, по-перше, менше сенсу втрачати його, а по-друге, тим важче перелаштуватися, бо в будь-якому випадку можна працювати в будь-якій сфері, можна їх змінювати, але потрібно враховувати той досвід, який ти маєш, ту інерцію, яку ти за собою несеш, а також можливість сприйняття нового і розуміння, з якого етапу ти починаєш. Бо якщо в 25 чи 28 років з нуля почати неважко, то в 45 років, вже маючи певний статус, досягнення і вагу у суспільстві, повертатися на стартову лінію не досить комфортно ні для особи, ні для сприйняття її на ринку іншими суб’єктам. Отже, тут є своя специфіка. Про це ми, власне, і будемо також говорити на нашому форумі.

СБ: Тут потрібно враховувати співвідношення державної служби з різногалузевими правами та взагалі правової/неправової роботи. Я абсолютно погоджуюсь з тим, що є все ж таки певний вектор — від нього відійти важко. Але є два важливих моменти: по-перше, не треба боятися змін і, наприклад, у межах одного і того ж вектора ви можете займатись абсолютно різною діяльністю. Я займався в приватній практиці господарським правом, потім питаннями, пов’язаними з реформуванням системи реєстрації на державній службі (вона також стосувалася, здебільшого, господарського права).

Також є досвід колег, друзів, знайомих. Я знаю приклад того ж Сергія Верланова, який працює в Міністерстві фінансів. Раніше він працював у PricewaterhouseCoopers, займався податками з погляду приватної практики, а наразі вельми успішно працює на державній службі.

ММ: Тобто бачимо, що поле для маневру, в принципі, є.

СБ: Поле є, так, це один момент. Інший момент також дуже важливий. Знаєте, є певна тенденція, коли, наприклад, людина може працювати (це особливо стосується тих людей, які починають свою кар’єру) два-три роки. І ось вона напрацювала певний досвід, але раптом бачить, що робота їй не подобається. Тут, знову ж таки, не потрібно боятися змін. Є також дуже успішні приклади, коли люди взагалі змінювали кар’єрний вектор. Так, мій колишній колега певний час працював керівником юридичного відділу великої групи у сфері виробництва і торгівлі алкоголем, а потім став генеральним директором цієї групи.

ММ: Тобто він кардинально змінив свій напрям?

СБ: Так. Є можливість таких кроків, причому досить позитивних. Просто потрібно вдосконалюватись і, повторююсь, не потрібно боятися змін. Причому коли я кажу про вдосконалення, це стосується не тільки суто правової роботи, але якщо ми кажемо про юристів, які працюють у бізнесі чи які працюють з ним, то потрібно розуміти і бізнес-процеси.

ММ: У нас залишилося ще дві сесії . Ось третя якраз, Ігоре, Ваша за тематикою: «Індустрія безпеки: від філософських питань до прагматичних рішень».

Про що вона саме? Тут мова йде і про кібербезпеку і про який захист, поясніть, будь ласка.

ІФ: В першу чергу, розглядається загальне питання правової безпеки. Кібербезпека, якщо я не помиляюсь, взагалі була винесена в окрему сесію. Але питання будуть частково стосуватися і цього. Я розглядаю правову безпеку в двох основних напрямах: питання забезпечення безпеки бізнесу, збереження активів від недобросовісних учасників ринку і від прямих злочинців, зокрема, певних внутрішніх питань.

Тобто: що робити, якщо у вас є зовнішні недобросовісні агенти, сусіди, конкуренти; що робити у випадку, коли справа стосується внутрішнього ворога; і що робити, щоб захистити себе від держави. На жаль, поки що в Україні ця тема з року в рік залишається актуальною.

ММ: Питання безпеки сьогодні в правовому полі достатньо врегульоване для того, щоб підприємства себе могли ефективно захищати?

ІФ: На мою думку, в нас достатньо розгалужене законодавство, занадто багато вигадано і прийнято норм, які мають забезпечити всі галузі нашого життя, але питання в тому, що не завжди все так виконується, як це має відбуватися в правовій державі. Тому сказати, що в мене є прямі претензії щодо нестачі якогось правового регулювання, я не можу.

СБ: Так, більше питання, напевно, до правозастосовчої практики. На жаль, інколи межа, наприклад, між корпоративним конфліктом і рейдерською атакою є дуже тонкою. Тут і потрібно застосовувати інколи не тільки господарсько-правові, а й кримінально-правові механізми для того, щоб допомогти клієнту.

ММ: У нас ще залишається остання сесія: «Юристи майбутнього: як розвиток digital змінює професію юриста».

У нас зараз, в принципі, за всіма напрямами відбувається діджиталізація. Тож в її умовах Україна йде в ногу з часом чи ми все ж трошки відстаємо від наших партнерів, від ваших партнерів за кордоном?

ІФ: На жаль, працюючи в реаліях України, мені не вдається приділяти достатньо уваги цій темі, але зі спілкування з колегами на міжнародних та українських форумах можна виділити певні цікаві тенденції.

Сама по собі юридична професія є дуже консервативною, і юристи, який є тривалий час у професії та мають значний досвід, також є консерваторами. Вони ще пригадують часи, коли в них були газети з нормативними актами, журнали, вклеєні папірці зі змінами в чинному законодавстві і, що найцікавіше, люди з цим досвідом поки що можуть досить успішно працювати.

Змінилися газети на комп’ютерні норми права, комп’ютерний доступ до законодавства, але підхід до роботи не змінився. І на даний момент розвиваються цікаві технології, пов’язані зі штучним інтелектом, дуже складними комп’ютерними новими розробками, які більшість юристів пропускають повз вуха, вважаючи, що їх це не стосується і що до юридичної професії ці інновації дійдуть ще нескоро. Але світ змінюється дуже швидко, і часто на форумах та заходах, де зустрічаються саме представники юридичного світу, порушується питання про те, що ми можемо залишитися за бортом, якщо не будемо в ці теми вникати.

ММ: Не розвиватися?

ІФ: Не розвиватися, не приділяти цьому увагу, не розуміти, де зміни і коли треба в них вже з головою пірнати, а не відмахуватися, що ми, мовляв, і так грамотні, і так всім допомагаємо, нам достатньо засобів для праці. Тому я вважаю, що захід, який відбудеться 19 квітня, буде ще одним поштовхом для представників нашої професії — як корпоративних юристів, так і для інших представників професії, юрисконсультів — звернути увагу на цю сферу, зробити для себе певні висновки і рухатися вперед.

ММ: В принципі, без розвитку не може, наприклад, той самий рядовий юрист стати керівником юридичного департаменту.

СБ: Саме так. Я би взяв кілька аспектів цього питання, саме щодо технологічного розвитку. Якщо брати безпосередньо людину, то дійсно, вона має бути обізнана. Той час, коли все було в паперовому вигляді, пройшов. Людина має орієнтуватися і в певних технічних засобах, наприклад, у чатботах, які можуть швидко надати досить великі обсяги інформації, зокрема, щодо того самого контрагента — не потрібно самостійно шукати у реєстрах.

ММ: Різні ж месенджери вже підв’язані до тих ботів. Вводиш просто ЄДРПОУ підприємства — і тобі одразу ж надходить вся необхідна інформація, історія.

СБ: Так, це дуже зручно насправді, і якщо потрібно перевірити контрагента, там можна знайти дуже багато цікавих фактів. Можливо, не прямих, але щонайменше можна побачити повністю всю картинку в одному пошуку — це інколи дуже корисно.

ММ: А ми можемо зараз ще дещо інший напрям зачепити, наприклад, лідерство у юридичній професії? На різних ринках, у різних бізнес-культурах що означає лідерство та у чому воно виражається? У питанні грошей, влади чи у питаннях дотримання юридичної етики, дотримання законів?

СБ: Лідерство як таке — поняття багатогранне. Якщо брати інхаус-юристів, представників консалтингу, то  їм важливо бути не просто людиною, яка сфокусована на суто юридичній роботі, тому що такий підхід також має місце. Зараз все одно тенденція змінюється, але коли людині кажуть, що потрібно зробити те чи інше — людина взяла й зробила від А до Я, але чітко в межах поставленого завдання. Напевно, цього все ж таки для успішної роботи юриста наразі замало.

ММ: Тобто треба трохи креативу?

СБ: Треба і креативу в певній мірі. Потрібно, як я раніше казав, розуміти бізнес-процеси і інколи виходити за межі поставленого завдання та пропонувати якісь свої ідеї, своє бачення, яке може стосуватися не тільки безпосередньо юридичної роботи, але й бізнес-процесів.

ММ: Таким повинен бути юрист, який працює в українській компанії, Ігоре?

ІФ: Я хочу додати до слів свого колеги. Я все ж таки інхаус і пропрацював досить тривалий час для того, щоби говорити про лідерство і успіх у професії. Окрім розуміння всіх згаданих вище моментів, надважливою є ще і здатність брати на себе відповідальність. Це найголовніше. Коли людина підростає, коли вона розширює свій кругозір, починає розуміти все, що відбувається і бере на себе відповідальність за те, що вона робить. Без цього росту просто не може бути. У є нас є дуже багато шановних і поважних керівників юридичних департаментів, особливо великих компаній, які пройшли певні етапи зростання, але в тих юристів, які тільки починають працювати в компанії, дуже часто відбувається певний застій. Бо вони прийшли, в них є якісь договори купівлі-продажу та інші питання, рідко, я сподіваюсь, але їх штурмують несподівані зовнішні чинники. І вони, як то кажуть, закисають.

Ось для того щоб вони відкрили очі, подивились навкруги і зрозуміли, що їм є куди рости, чим займатись і як саме себе розвивати, і потрібні такі механізми. Я по собі скажу, в мене зростання мого рівня як корпоративного юриста, як юриста всередині компанії відбулося завдяки двом аспектам: тому що я почав брати участь у таких заходах, як ця конференція, спілкуватися зі своїми колегами. І другий етап — це коли наша корпорація почала працювати з великими юридичними компаніями професійними з ринку з першої десятки, які надають професійні вузькоспеціалізовані послуги високого класу. І саме подивившись спочатку на одну картинку, потім на іншу, на спосіб роботи та поспілкувавшись з колегами, у мене почала формуватися зовсім інша структура роботи, ставлення до неї та її бачення. Це потягло за собою мій подальший розвиток як юриста компанії і загалом ріст на юридичному ринку.

ММ: Не можу не спитати окремо про корпоративних юристів. Їх можна вважати інструментом а-ля антирейдер чи ні? І наскільки складніше чи легше підприємству: коли у нього є власний юрвідділ чи коли його немає і воно співпрацює з аутсорсами — тут різниця наскільки суттєва?

ІФ: Питання рейдерства — це питання, яке знаходиться за межами нормального бізнесу і нормальної держави, тому я його винесу за дужки і потім до нього повернуся.

Питання наявності юриста в штаті компанії залежить від діяльності самої компанії, наскільки виконання бізнес-процесу спрямовано на те, щоб надати послугу або виготовити товар і його реалізувати зустрічається з певними нестандартними питаннями, з якими повинні працювати юристи, також кількість договорів, їх різноманітність, необхідність змін.

Якщо компанія працює за стандартними договорами, в неї є п’ять осіб, які займаються продажами, договори не змінюються, а лише контрагенти, то, можливо, такій компанії юрист і не потрібен, їй достатньо зовнішнього консультанта, який буде консультувати в певних понаднормових питаннях.

Якщо ж компанія має велику кількість людей, в неї є питання з персоналом, змінюються певні умови договорів, потрібно з кожним контрагентом по-своєму розмовляти та домовлятися, якщо є ризикові питання з розрахунками, поставками, якщо в них потреба в юридичній допомозі виникає раз у раз, то саме в таких випадках і створюються юрвідділи, які допомагають працювати. І в першу чергу, їх завдання — забезпечити саме бізнес-процес. Тобто супроводжувати їх основну діяльність, пов’язану з наданням товарів-послуг, їх реалізацією, зароблянням грошей.

А вже питання корпоративної безпеки і покладення на юрвідділ цього питання залежить більше від специфіки діяльності і, передусім, від масштабів, тому що це затратне питання, певні ресурси у вигляді тієї ж зарплатні юристам. І якщо бізнес вже виріс до такого періоду/розміру, що це питання є актуальним і що його дохід/заробіток їх покриває, я вважаю, що необхідно це робити.

ММ: Це крок, від якого нікуди не дітись, так?

ІФ: В будь-якому випадку, якщо ситуація дуже серйозна і є великі загрози для бізнесу, то притягнення спеціалістів з ринку, звісно, є необхідним. Але питання, які вирішуються на місці і найголовніше, що залежить від відділу юрдепартаменту — це, по-перше, створення структури забезпечення цієї безпеки, щоби не було якихось заходів, які б показували слабкість компанії та можливість втручання в неї. І друге питання — це виявлення тих загрозливих маркерів, при яких треба бігти і бити тривогу або до керівника, або до правоохоронних органів, або говорити, що треба вже залучати спеціаліста, тому що ось наближається катастрофа.

Це як із хворобою: чим раніше почнеш лікувати, тим простіше буде її побороти з меншою витратою ресурсів та з меншими втратами.

СБ: Є також певні превентивні заходи, які варто спочатку розробити та впровадити на всяк випадок. Можливо, це буде вартувати певних грошей на початку, але потім захистить від кардинальних змін чи атак. Тобто важливо звертати на це увагу, тому що краще зробити вакцинацію і потім не захворіти, аніж захворіти і потім лежати у лікарні і боротися із хворобою.

Якщо ми кажемо про функцію юриста-інхауса, у нашій країні ще не стабілізувалося це відношення між зовнішніми та внутрішніми юристами. У нас у бізнесі я інколи бачу такі протилежні ситуації, коли власники бізнесу кажуть: та навіщо нам тримати внутрішніх юристів, вони ж не заробляють грошей, до ситуації, коли в деяких групах внутрішній юридичний відділ може бути більшим за деякі компанії і  там працює сто і більше юристів. Як на мене, і одна, і друга ситуації не є ефективними, тому що робота взагалі без внутрішніх юристів , економія на цьому може мати свої вади, як мінімум, на певному етапі розвитку, якщо це бізнес середній чи великий. Все одно повинна бути людина, яка буде мати консолідовану інформацію про те, що відбувається в компанії, і людина, яка буде виступати посередником між зовнішніми консультантами і власниками бізнесу та його менеджментом. Тому що, з мого досвіду, так ефективніше. З інхаус-юристом завжди легше знайти спільну мову з певної тематики чи підходу, який вже потім може впроваджувати керівництво компанії.

Коли я жив у Британії, модель, яка працює в їх компаніях, виглядає так: зазвичай, є невеликий внутрішній відділ, який веде поточні справи (тому що залучати зовнішніх юристів і платити досить великі гроші за стандартні документи особливого сенсу немає. Ми не проти, звісно, але для бізнесу це невигідний варіант), є певним координатором, посередником при роботі із зовнішніми консультантами, юристами з якихось складних проектів.

ММ: А що можна сказати окремо про рівень підготовки юристів у наших вишах? Чи варто тут проводити якісь поділи на, скажімо, рівень підготовки юристів-студентів 90-х років і сьогодні?

СБ: Я не хотів би називати ВНЗ, тому що все одно дуже багато залежить від людини. Я бачив людей, які закінчували юрфаки тих ВНЗ, про існування яких я взагалі міг би і не знати, але при цьому люди, котрі гарно навчалися, намагалися розвиватися, приходили потім на роботу і ставали чудовими спеціалістами. З іншого боку, буває зворотній процес, коли начебто й непоганий ВНЗ, але людина ходила на пари чи навчалася просто для оцінок. Тут питання все ж більше суб’єктивне. Те, що стосується взагалі освіти — юридична професія зараз дуже популярна та престижна, і багато людей, наскільки я знаю, після навчання не працюють юристами. Але це явище не є унікальним для України. В Європі +/- та сама ситуація: далеко не всі люди, які закінчують юридичні ВНЗ, потім працюють за фахом.

ММ: А міжнародні програми, програми стажування?

СБ: Ви знаєте, їх є досить багато, я сам член Ради Чинінга при Британському посольстві, яка надає можливість людям, котрі вже мають професійний досвід більше двох років, навчатися рік абсолютно безкоштовно, навпаки з виплатою стипендій із Великобританії — я рекомендую звернути на це увагу. Тобто за вами вибір ВНЗ, тих курсів, на яких ви плануєте навчатися. Вона досить гнучка і надає непогану можливість пожити та повчитися на Заході, поглибити свої знання в тій чи іншій сфері чи пройти стажування. Є також багато інших програм: американські, шведські програми. Тобто щоб розширити свій світогляд і отримати нові знання, такі можливості є. Що стосується безпосередньо студентів (тому що зазначені програми, зазвичай, передбачають вже певний професійний досвід), є програми обміну між ВНЗ, а також можливість стажування як в міжнародних, так і в локальних українських юридичних компаніях і здобуття певного досвіду.

ММ: Все залежить від людини, в першу чергу, якщо вона спеціаліст, якщо прагне розвитку у різних напрямах. Моделюємо ситуацію. Чи здатен професійний юрист захистити бізнес, виходячи з того законодавства, яке є, у всіх правових аспектах?

ІФ: Я слухаю Ваше питання, і в мене одразу виникає асоціація з армією. Уявіть собі спецпризначенця з автоматом, бронежилетом. Може він захистити чи ні? Все залежить від того, якою є ситуація, який він юрист і що він має захищати. Я вважаю, що в нашій державі достатньо юридичних інструментів для того, щоб захищати бізнес, але в будь-якому вигляді, коли є загроза бізнесу та йде боротьба за нього, це певна боротьба між юристами компанії і тими особами, які посягають на цю компанію, які теж є юристами і працюють з іншого боку з якимись правильними чи неправильними намірами. Тому все залежить від ситуації.

СБ: Дуже важливо також те, що відбувається спочатку. Бо бувають ситуації, коли власники бізнесу підписали якісь документ необов’язкового характеру, під це зробили певні транзакції. Потім хтось щось комусь не повернув, і вони приходять зі словами: «Допоможіть нам».