КИЇВ — 20 березня 2019 року. Комітет з кримінального та кримінально-процесуального права АПУ обговорили теми процесуальних можливостей захисту інтересів клієнта у «фактових» справах.

Віктор Дума, адвокат, юрист практики кримінального права Asters, та Станіслав Борис, адвокат АО INTEGRITES, розповіли про процесуальні можливості захисту інтересів клієнта у «фактових» справах, внесених у ЄРДР до 15.03.2018.

Згідно доповіді пана Станіслава, кримінальний процесуальний кодекс України містить низку норм, які спрямовані на стимулювання сторін кримінального провадження дотримуватися розумних строків. Стаття 28 КПК України говорить про розумні строки. Під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження — суд.

Також спікери розглянули позицію Європейського суду з прав людини: «Ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти».

За словами спікерів, у рішенні ЄСПЛ «Фридлендер (Frydlender) проти Франції» зазначено, що «розумність» строку провадження по справі повинна оцінюватися в світлі обставин справи і з посиланням на такі критерії: складність справи, дії заявника і відповідних державних органів, а також значущості спору для заявника. Важливим є початковий момент перебігу розумного строку та його закінчення. ЄСПЛ у своїх рішення нагадує, що при визначенні тривалості провадження у кримінальній справі належить враховувати строк з моменту пред’явлення особі «обвинувачення» в самостійному й істотному значенні цього терміну (справи «Корільяно проти Італії» від 10 грудня 1982 р., «Імбріоша проти Швейцарії» від 24 листопада 1993 р.).