КИЇВ — 24 січня 2019 року. Цьогоріч Асоціація правників України започаткувала відзнаку «10 років з АПУ». Ми вирішили познайомити вас із членами Асоціації, які протягом 10-ти років безперервно залишалися та залишаються з нами. Перша розмова відбулася з Миколою Потоцьким, д.ю.н., адвокатом, начальником відділу сприяння захисту прав ДП «Український інститут інтелектуальної власності» (Укрпатент), членом Апеляційної палати Мінекономрозвитку, викладачем Вищої школи адвокатури Національної асоціації адвокатів України.

Микола Потоцький вступив до АПУ ще у 2007 році. Правник розповів нам, чому 12 років назад вирішив стати членом Асоціації правників України та як змінилося професійне життя за цей час. Зокрема, нам вдалося дізнатися, що зміниться з початком функціонування Вищого суду з ІВ в Україні, які обов’язки з’являються перед громадянином після реєстрації права на інтелектуальну власність, як у нашій країні борються з піратством та як врегульовуються відносини співавторства — про це та інше читайте в інтерв’ю нижче.

Дисертація, законопроект та досягнення у сфері ІВ

— Чому 12 років тому Ви вирішили стати членом АПУ та з року в рік залишаєтеся з нами?

— До Асоціації правників України я вступив невдовзі після завершення навчання в Академії, і тоді для мене це був шанс спілкуватися з відомими юристами, які викликали повагу та були зразком для наслідування. Членство в Асоціації відкриває можливості для отримання знань і досвіду від метрів нашої професії. І власне це є однією з тих причин, завдяки яким я продовжую членство у цій спільноті. АПУ об’єднує видатних експертів галузі: як представників приватного, так і публічного сектора, відтак залишається актуальною комунікативною платформою, на якій завжди є можливість консолідувати різні погляди щодо певної проблеми.

— Як змінилося Ваше професійне життя за ці роки? Які головні Ваші професійні досягнення?

— Основне коло моїх практичних та наукових інтересів становить інтелектуальна власність. Будучи явищем багатогранним, інтелектуальна власність дозволила мені спробувати різні сфери діяльності: державна служба, приватна практика, освітня, наукова та громадська діяльність. Тож наразі я поєдную практичну та наукову діяльність у сфері інтелектуальної власності, а також ділюся своїми практичними напрацюваннями зі слухачами Вищої школи адвокатури Національної асоціації адвокатів України. Власні професійні досягнення завжди складно оцінювати, і це варто робити колегам, але для мене, безумовно, важливим досягненням був захист докторської дисертації. Крім того, на мій погляд, важливим для підвищення стандартів захисту прав інтелектуальної власності є робота щодо введення до системи правової охорони інтелектуальної власності України адміністративного порядку визнання недійсними патентів на промислові зразки та корисні моделі.

Суть її зводиться до того, що поряд із судовим порядком визнання недійсними патентів на промислові зразки та корисні моделі передбачається й адміністративний, за якого такими повноваженнями наділяється Апеляційна палата Мінекономрозвитку. Після більш ніж чотирирічної спільної роботи групи експертів з приватного та публічного секторів, а також наукових установ, напрацьовані пропозиції відобразились у проекті Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації окремих положень законодавства Європейського Союзу у сфері інтелектуальної власності» (№ 9385). Переконаний, що ухвалення цього Закону Верховною Радою України сприятиме викоріненню в Україні такого ганебного явища, як патентний тролінг та здирництво.

— Чому в юридичній діяльності Ви обрали саме напрям інтелектуальної власності?

— Саме інтелектуальна власність та конкурентне право завжди відзначалися нестандартними моделями правового регулювання та численними винятками із загальних правил. Ці винятки, особливості та «гнучкі положення» дають можливість креативно вирішувати питання ефективного використання у комерційній діяльності такого нематеріального активу, як об’єкти права інтелектуальної власності. Тож, коли випала нагода пройти практику в Державному департаменті інтелектуальної власності МОН України, я з радістю погодився. Після завершення практики мені запропонували пройти конкурс на вакантну посаду у цій установі. Відтоді моє професійне життя пов’язане з інтелектуальною власністю.

Що змінить ІР-суд у сфері захисту інтелектуальної власності?

— У 2017 році створили Вищий суд з питань інтелектуальної власності, проходить набір суддів. Як вважаєте, якщо суд почне функціонувати, наскільки зміниться ситуація в нашій країні у сфері інтелектуальної власності?

— Я пишаюся тим, що в Україні утворено ІР-суд, який підвищить стандарти захисту прав та інтересів у цій сфері.

У першу чергу, створення ІР-суду вирішить проблему конфлікту юрисдикцій у відповідних спорах (триваючий конфлікт адміністративної та цивільної/господарської юрисдикцій негативно впливав на ІР-сферу). Водночас, переконаний, що положення чинного Господарського процесуального кодексу України варто доповнити нормами, які б конкретизували юрисдикцію ІР-суду та віднесли до неї спори про адміністративні правопорушення, податкові, митні, трудові та кримінальні справи. Розгляд таких справ судами, які не спеціалізуються на питаннях спорів у сфері ІВ несе ризики встановлення преюдиціальних фактів, які у майбутньому можуть бути використані в інших спорах.

По-друге, створення ІР-суду сприятиме вирішенню проблеми строків розгляду відповідної категорії спорів.

По-третє, створення ІР-суду сприятиме вирішенню проблеми кадрового забезпечення (особливо щодо регіональних судів). Створення спеціалізованого суду, судді якого володітимуть спеціальними знаннями (матимуть спеціальну освіту, а також досвід практичної діяльності у якості адвокатів та/бо патентних повірених), має наслідком підвищення рівня захисту прав.

По-четверте, створення ІР-суду сприятиме вирішенню проблеми врахування специфіки правовідносин у сфері ІВ та застосування способів захисту прав, притаманних лише ІР-сфері.

 — Чи плануються зміни у процедурах охорони прав інтелектуальної власності?

— IP-сфера наразі переживає бурхливий період реформування. Успіхом поки може похвалитися лише судова гілка влади, проте і законодавча та виконавча гілки продукують чимало реформаторських ініціатив. Сфера авторського права у 2018 році відзначилась ухваленням Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», який оновив правові та організаційні засади колективного управління майновими правами суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав в Україні. Наразі у Мінекономрозвитку розробляються підзаконні акти, спрямовані на реалізацію положень цього Закону та запуску оновленої системи колективного управління в Україні.

Комітетом ВРУ з питань науки і освіти напрацьовується нова редакція законопроекту щодо внесення змін до деяких законодавчих актів щодо врегулювання питань авторського права і суміжних прав (№ 7539). Цей законопроект передбачає зміни до низки законодавчих актів з метою імплементації до них відповідних положень Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Сфера промислової власності також перебуває під пильною увагою: наразі у Верховній Раді України зареєстровано, зокрема, законопроекти «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня охорони і захисту прав інтелектуальної (промислової) власності та удосконалення державного управління сферою інтелектуальної власності» (№ 9088) та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації окремих положень законодавства Європейського Союзу у сфері інтелектуальної власності» (№ 9385). Ці законопроекти відрізняються лише положеннями щодо державного управління сферою. Законопроект № 9385 враховує вимоги права ЄС у сфері охорони прав на винаходи (корисні моделі), промислові зразки та торговельні марки, а також положення Угоди про асоціацію.

Також Мінекономрозвитку розроблено проект Регламенту Апеляційної палати, який удосконалить його положення щодо доказів, зокрема, передбачає новий вид доказів, які може приймати Апеляційна палата — «електронний доказ», а також запровадить відеоконференцію як можливий спосіб проведення засідання колегії Апеляційної палати. Прийняття наведених вище нормативно-правих ініціатив суттєво удосконалить систему правової охорони інтелектуальної власності в Україні, наблизить її до стандартів Європейського Союзу.

Бренд-рейдерство, співавторство та інші особливості інтелектуального права

— Якщо особа зареєструвала своє право інтелектуальної власності, то чи з’являються у неї певні обов’язки згідно з чинним законодавством?

— Звісно, право інтелектуальної власності, не зважаючи на численні особливості, характеризується загальними рисами, притаманними будь-яким цивільним правам. Так, правовласник зобов’язаний утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині, він не може допускати зловживання правом у будь-яких формах, а також використовувати ці права з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також вчиняти дії, які можуть кваліфікуватися як акти недобросовісної конкуренції. Переконаний, що якби правовласники дотримувались цих загальноправових принципів, в Україні не було б таких ганебних явищ, як патентний тролінг, бренд-рейдерство, кіберсквотінг, зловживання ІР-правами.

— Сьогодні створюється безліч проектів у IT-сфері, зокрема, їхніми засновниками іноді стають двоє людей, троє тощо. У такому аспекті актуалізується питання врегулювання відносин співавторства: як воно виникає та чим обмежує творців?

— Тема співавторства залишається актуальною, мабуть, з часів виникнення спільної творчої діяльності. І самим, напевно, складним питанням є оцінка внеску кожного автора у створення відповідного результату. Вирішення цього питання лежить у площині взаємовідносин між співавторами. Що ж до правових питань, то чинне законодавство України визначає, що авторське право на твір, створений у співавторстві, належить всім співавторам незалежно від того, чи утворює такий твір одне нерозривне ціле або складається із частин, кожна з яких має самостійне значення. Відносини ж між співавторами, як правило, регулюються договором. Предметом цього договору є визначення взаємних прав та обов’язків кожного з авторів щодо створюваного твору. Як правило, за умовами такого договору співавтор не може без достатніх підстав відмовити іншим у дозволі на опублікування, інше використання або зміну твору (у випадку нероздільного співавторства). Кожен із співавторів має право використовувати створену ним частину твору, що має самостійне значення, на власний розсуд (у випадку роздільного співавторства).

Проте, як на мене, більше дискусійних питань виникає у трудових відносинах у ІР-сфері. Каменем спотикання є норма Цивільного кодексу України, яка зазначає, що майнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений у зв’язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об’єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором. У свою чергу, спеціальний закон визначає, що виключне майнове право на службовий твір належить роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем. Такі положення вносять правову невизначеність та ускладнюють, а інколи унеможливлюють «спільну» реалізацію відповідних прав. Відтак, тривають дискусії щодо внесення змін до ЦК України з метою передбачення положень, за якими, принаймні у певних сферах (наприклад ІТ-відносини), запропонувати модель, за якою права на об’єкт, створений за трудовим договором чи договором замовлення, належать роботодавцю (замовнику).

Піратство — головний біль сьогодення

— Україна довгі роки залишається райським місцем для процвітання онлайн-піратства. В Європі дуже активно борються з цією проблемою, у минулому році під час Міжнародного саміту за участі 34 антипіратських організацій всього світу був створений так званий антипіратський Інтерпол. Як у нашій країні намагаються ліквідувати піратство?

— В Україні питанню протидії порушенню прав інтелектуальної власності із використанням мережі Інтернет не приділяється достатньої уваги. Поряд із численними дискусіями про «складність» протидіяти поширенню піратського контенту очевидним залишається те, що в країнах Європейського Союзу доступ до піратських сайтів суттєво обмежений, а в деяких країнах зведений до мінімуму саме завдяки технічним засобам. У нас, нехай із майже двадцятирічним запізненням, імплементовано інструменти блокування сайтів, які містять інформацію, що порушує авторські права. Закон України «Про авторське право і суміжні права» передбачає таку процедуру.

— На Вашу думку, чи порушує людина право інтелектуальної власності, якщо купує певний продукт, а потім розповсюджує його на просторах Інтернету безкоштовно (йдеться про комп’ютерні ігри, фільми тощо)?

— Відповідаючи на питання, яке стосується відносин інтелектуальної власності, завжди необхідно пам’ятати про винятки, які є майже з будь-якого правила в цій сфері. Тож, звісно, можна говорити про те, що названі Вами дії містять ознаки порушення права інтелектуальної власності. Водночас, для остаточної ствердної відповіді на це питання необхідно враховувати умови придбання цього продукту, а також способи, умови та мету його поширення. Наприклад, правовласник, навіть продаючи примірник твору, може дозволити його переробку чи вільне подальше поширення в окремих країнах тощо. Проте такий приклад, скоріш за все, буде винятком із правила: купуючи примірник твору, ви набуваєте права лише на використання цього твору.

— Інтелектуальна власність дорого коштує, за кордоном люди вже давно заробляють на ній цілі статки. Щодо України, чи так високо, у матеріальному плані, вона оцінюється й тут?

— На жаль, ні. І причиною тому є чимало економічних та політичних проблем. Проте хочеться з надією дивитися на перспективи розвитку відносин інтелектуальної власності в Україні. Підставами для оптимістичного прогнозу є те, що Україна постійно перебуває у фокусі уваги іноземних заявників та патентовласників. Так, за даними Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (Укрпатент) спостерігається тенденція до зростання кількості заявок на винаходи як за національною процедурою, так і за процедурою РСТ.

Як сформувати повагу до результатів інтелектуальної діяльності?

— Ви читаєте багато лекцій, викладаєте у Вищій школі адвокатури Національної асоціації адвокатів України, очолюєте державну екзаменаційну комісію на кафедрі інтелектуальної власності юридичного факультету Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка, що найголовніше кожного разу намагаєтеся донести своїм слухачам?

— Викладацька діяльність є важливою складовою мого професійного життя, і щоразу чи то спілкуючись із колегами-адвокатами на заходах Вищої школи адвокатури, чи то викладаючи студентам, я намагаюся підкреслити роль інтелектуальної власності, яку вона відіграє у становленні та розвитку суспільства, культури, бізнесу; показати різні аспекти ІР-сфери, численні відносини, які складаються у ній: публічні і приватні, національні і міжнародні, цивільні, господарські, трудові, податкові, митні, адміністративні; різноспрямованість інтересів, які складаються у цій сфері, а також сприяти формуванню поваги та ставлення до результатів інтелектуальної діяльності, як до приватної власності.

— Чи маєте Ви якийсь девіз по життю? Скажімо, принцип, якого дотримуєтесь у своїй юридичній діяльності?

— Юридична практика, особливо щодо інтелектуальної власності і ще більш у відносинах, які складаються на перетині приватних і публічних сфер, з якими постійно пов’язана моя основна діяльність, вимагає взаємоузгодження численних різноспрямованих, часто взаємовиключних, інтересів. Юридична наука сформувала принцип, який має бути визначальним для кожного юриста при здійсненні ним професійної діяльності, і таким принципом є принцип верховенства права. У цьому словосполученні вміщена віковічна мудрість, яка може стати у нагоді при вирішенні будь-якої правової проблеми!

Каріна Мартиросян