КИЇВ — 03 жовтня 2018 року. Комітет з корпоративного права та фондового ринку АПУ звернувся до заступника Міністра юстиції України з питань державної реєстрації Олени Сукманової з проханням надати роз’яснення щодо застосування норм ст. 57, 82 Господарського кодексу України та ст. 11, 44 Закону № 2275-VIII.

17 червня 2018 року набув чинності Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06 лютого 2018 № 2275-VIII (далі — Закон № 2275-VIII). Після прийняття Закону № 2275-VIII мають місце численні випадки неоднакового застосування державними реєстраторами, нотаріусами його положень, як описано нижче.

1. Застосування статей 57, 82 Господарського кодексу України та статті 11 Закону № 2275-VIII.

Відповідно до частини четвертої статті 57 Господарського кодексу України статут суб’єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб’єкта господарювання, а також інші відомості, пов’язані з особливостями організаційної форми суб’єкта господарювання, передбачені законодавством.

Згідно зі статтею 82 Господарського кодексу України установчі документи господарського товариства повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, інші відомості, передбачені статтею 57 цього Кодексу. Статут товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у частині другій статті 82 Господарського кодексу України, повинен містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

Однак з метою уникнення неправильного застосування положень Закону № 2275-VIII та інших нормативних актів, які регулюють діяльність товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю, підпунктом 1 пункту 6 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 2275-VIII внесені зміни до статті 79 Господарського кодексу України, якими передбачено, що порядок створення та порядок діяльності окремих видів господарських товариств регулюється законом. Отже, чинна редакція ч. 1 ст. 79 Господарського кодексу України передбачає, що регулювання діяльності товариств з обмеженою і додатковою відповідальністю здійснюються відповідно до Закону № 2275-VIII.

Статтею 11 Закону № 2275-VIII встановлюється перелік відомостей, які повинні обов’язково зазначатися у статуті товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, а саме тільки: повне та скорочене (за наявності) найменування товариства; органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень; порядок вступу до товариства та виходу з нього.

Отже, за конкуренції норм  ст. 57, 82 Господарського кодексу України та ст. 11 Закону № 2275-VIII перевага має надаватися саме ст. 11 Закону № 2275-VIII як спеціальній нормі, що встановлює вимоги до установчих документів товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю.

На практиці є випадки, коли державні реєстратори та нотаріуси відмовляються проводити державну реєстрацію статутів товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю, якщо такі не містять відомостей, передбачених ст. 82 Господарського кодексу України, та не застосовують положення ст. 11 Закону № 2275-VIII.

Слід зазначити, що до прийняття Закону № 2275-VIII положення Закону України «Про господарські товариства» були спеціальними та превалювали над положеннями Цивільного кодексу та Господарського кодексу в частині регулювання діяльності товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю.

2. Застосування статті 44 Закону № 2275-VIII.

Відповідно до статті 44 Закону № 2275-VIII «статут товариства може встановлювати особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини)».

Таким чином, Закон № 2275-VIII надає право товариствам з обмеженою і додатковою відповідальністю застосовувати положення статті 44 шляхом включення відповідних положень до статуту.

На практиці є випадки, коли державні реєстратори та нотаріуси відмовляються проводити державну реєстрацію статутів товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю, якщо вони містять пряму вказівку на незастосування положень статті 44 Закону № 2275-VIII.

Зважаючи на викладене вище, Комітет АПУ просить надати роз’яснення щодо застосування норм ст. 57, 82 Господарського кодексу України та ст. 11, 44 Закону № 2275-VIII, зокрема:

1) Чи є обов’язковим зазначення в статуті товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю положень, передбачених статтею 82 Господарського кодексу, а саме: склад засновників та учасників, розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів?

2) Чи є правомірною відмова державного реєстратора, нотаріуса у державній реєстрації статуту товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю, який не містить положень щодо складу засновників та учасників, розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів?

3) Чи може товариство з обмеженою та додатковою відповідальністю зазначити в статуті про незастосування статті 44 Закону № 2275-VIII?

4) Чи є правомірною відмова державного реєстратора, нотаріуса у державній реєстрації статуту товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю, який містить положення про незастосування статті 44 Закону № 2275-VIII?

Ми повідомимо вам про результати нашого запиту та зміст відповіді пані Сукманової. Слідкуйте за нашими новинами на сайті АПУ.