КИЇВ - 2 квітня 2014 року. Відбулось відкрите засідання підкомітету Виконавчого провадження  Комітету конкурсного права Асоціації правників України, яке було присвячено питанням реформування виконавчого провадження України.

В засіданні взяли участь члени Комітету конкурсного права, представники Національної асоціації банків України, ПАТ «Перший український міжнародний банк», ПАТ «Банк Надра», ТОВ «Нива В.Ш.», ТБ «Електронні торги України».

Всі учасники засідання з жалем констатували той факт, що робота органів виконавчої служби на сучасному етапі є вкрай неефективною. Так, згідно з наявними даними, у 2013 році в органах ДВС знаходилось на виконанні понад 8 млн. виконавчих документів на загальну суму понад 440 млрд. грн. Середній відсоток виконання по виконавчим документам становить менше 25%, а відсоток стягнення грошових коштів є вкрай низьким і лише підтверджує наведену оцінку роботи органу державної влади та становить небагато більше 4%, що в грошовому вираженні становить менше 20 млрд. грн.

Серед причин такого стану учасниками засідання було наведені наступні.

Велике навантаження на державного виконавця, яке в середньому становить більше 120 проваджень у місяць (в деяких відділах примусового виконання рішень воно в рази більше). Таке завантаження державного виконавця має наслідком вибіркове виконання виконавчих документів, які в першу чергу дадуть «гарний» відсоток по стягненню коштів, по яким стягувачами подаються неодноразові скарги на державних виконавців та по стягненню «соціальної заборгованості» (аліменти і .тд.).

Відсутність належного матеріально-технічного забезпечення роботи державного виконавця. Виконавці по суті працюють в кам’яному віці, без прав доступу до більшості державних реєстрів, які запровадженні практично у всіх органах державної влади.

Корупційна складова в роботі виконавчої служби, про яку вже давно можна говорити годинами і ця тема себе не вичерпає. А в поєднанні з середньою заробітною платнею державних виконавців на рівні не більше 2 тис. грн. важко взагалі обговорювати шляхи подолання корупції.

Ну і звісно ж система реалізації майна, яка була не прозора та, в якій знаходилось близько 50% корупції виконавчого провадження. Враховуючи практично повну зупинку системи реалізації арештованого майна з липня 2013 року, станом на сьогодні накопичилось лише оціненого та не реалізованого арештованого майна на суму понад 11 млрд. грн. Беручи до уваги, що абсолютна більшість з цієї суми це стягнення по виконавчим документам на користь банків, як заставних кредиторів, то не вирішення цього питання стримує надходження грошових коштів у кредитно-банківську систему, яка їх так потребує сьогодні.

Враховуючи наведені факти, учасниками засідання було обговорено й шляхи виходу з цієї ситуації, міжнародний досвід виконання рішень судів, перші кроки нового керівництва Мін’юсту да ДВС України. Було прийнято рішення про спільне відкрите звернення всіх заінтересованих інституцій громадянського суспільства до органів державної влади щодо започаткування реальної реформи у цій сфері та вжиття невідкладних заходів щодо недопущення подальшого погіршення стану справ.

Такими заходами на думку всіх учасників є:

Негайне запровадження інституту приватних виконавців, які будуть мати право здійснювати виконавчі дії з стягнення коштів; здійснювати заходи з реалізації майна через єдиний електронний майданчик.

Усунення тих перешкод в діяльності виконавців, які описані вище.

Запровадження відкритою та прозорої системи електронних торгів. Учасниками засідання було проаналізовано запропоновану Мін’юстом концепцію впровадження електронних торгів та зроблено однозначний висновок, що зазначена концепція потребує доопрацювання оскільки несе в собі значні тіньові механізми та корупційну складову і, на думку учасників засідання, потребуватиме значного фінансування чи за рахунок бюджетних кошів, чи за рахунок коштів стягувачів.

З метою якнайшвидшого залучення коштів в економіку держави терміново запустити систему реалізації арештованого майна. Ризики того, що зазначена сфера працюватиме по «старим» правилам не є великими, оскільки ті корупційні «правила», на які нарікає вся громадськість, писались не організаціями, які здійснювали реалізацію майна, а вони були лише їх виконавцями.