Руслан Сидорович, партнер Ario Law Firm — Генерального партнера Асоціації правників України, поділився своїми враженнями від Міжнародної конференції “United for Justice” (U4J) — «Об’єднані заради справедливості», що відбулася у Львові 3-5 березня 2023 року.
Закінчився у Львові форум “United for Justice”, який у медіа назвали «юридичним Рамштайном». Захід і справді вийшов безпрецедентним. І не лише завдяки високому рівню учасників — перші особи української держави, високий рівень іноземних гостей із багатьох країн і міжнародних організацій. Це дійсно був захід, на якому були предметні, надзвичайно професійні обговорення з конкретними пропозиціями, як рухатися далі.
У зв‘язку із цим вирішив поділитися зі спільнотою деякими рефлексіями.
1. Дуже високий професійний рівень представників Генпрокуратури, які займаються розслідуваннями злочинів, що вчиняються під час широкомасштабної агресії. На висоті все: методологія, розуміння загальної картини подій, системне збирання доказів і чудова англійська. Останнє є вкрай важливим для комунікації з нашими західними партнерами.
2. Про західних партнерів. Обсяг допомоги, що надається (методологічної, інформаційної, технічної, інтелектуальної в усіх сенсах), — просто вражає. На форумі майже не було спічів у стилі «загалом і в цілому» — тонни конкретної та змістовної інформації, від якої після кожної панелі наступала когнітивна втома. По-доброму, аби переосмислити кожну панель вповні, потрібен хоча б тиждень.
3. Розуміння реалістичності задач. Очевидно, про це говорили більше наші західні партнери, але про це на форумі говорили вголос і без ретуші. Обсяг вчинених злочинів є неймовірним. Доказова база, яку належить зібрати, має всі шанси стати безпрецедентною за обсягом. Тому ми повинні розуміти, що, хоча світ і налаштований нам допомогти забезпечити притягнення до відповідальності всіх, хто причетний, це забере чимало часу. Особливо коли ми говоримо про притягнення до відповідальності вищого політичного керівництва Росії, включно з Путіним.
4. У цілій низці виступів щодо злочинів геноциду лунали історичні пасажі в бік Голодомору. Це, вважаю, вкрай важливо. Нам необхідно довести саме юридично, що сьогоднішній геноцид українців — це не ексцес сьогоднішнього кремлівського режиму, а системна й тягла політика Кремля щодо української нації. Поки що це питання лунає більше в стилі «поміж іншого», але вже лунає, у тому числі з вуст наших іноземних партнерів. І це точно той напрямок, який слід розвивати, і створювати юридичне підґрунтя для винесення в кінцевому результаті відповідних судових рішень.
5. Злочини проти дітей та сексуальне насильство. Цій тематиці було присвячено дві окремі панелі. Мабуть, психологічно найважчі теми. Загальне моє враження: світ не дасть «проковтнути» ці страшні злочини. Знову ж таки рівень наших фахівців, які займаються цими розслідуваннями, — на висоті.
6. Хто судитиме за злочин агресії та чи буде спеціальний трибунал?
Одне із найскладніших запитань, і саме у юридичному контексті. Моє особисте відчуття — рішення про необхідність притягнення до кримінальної відповідальності компетентним органом на найвищому політичному рівні прийнято вже остаточно. Разом із тим, є нюанси, і вони важливі. Для прикладу, зараз надзвичайно активно працює щодо злочинів Росії Міжнародний кримінальний суд, і там справді є відчутний прогрес. Створювати окрему інституцію чи розширити повноваження МКС, чи обрати третій шлях? Це непрості питання правових кваліфікацій і забезпечення ефективної роботи інституцій.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Юридичний Рамштайн». АПУ взяла участь у Міжнародній конференції “United for Justice”
7. Синергія міжнародної та української юстиції.
На жаль, обсяг злочинів, що вчиняють російська держава, її політичне керівництво й армія, є просто колосальним. До розслідування російських воєнних злочинів в Україні вже долучилися 21 держава. І кожна з країн — учасниць такої своєрідної коаліції запустила роботу також і в рамках своєї національної системи юстиції. Координація такої роботи, включно з міжнародними судами, — дуже непростий виклик. І особливо великим буде виклик, зрозуміло, для української юстиції. Очевидно, що вище політичне та військове керівництво Росії має постати перед міжнародним судом. Проте кожен російський командир, кожен російський солдат, кожен колабораціоніст, які вчинили злочин у цій війні, мають отримати вирок у суді. І ці вироки в 90% випадків виноситимуть саме українські суди. Це вкрай непростий виклик — і щодо кількісного навантаження, і щодо забезпечення стандартів правосуддя. Ми ж бо не Росія, чи не так?
8. Репарації та відшкодування збитків.
Можливо, одне із найскладніших питань. Постраждалими в нас є люди, бізнес, місцеве самоврядування, держава, наша екологія. Питання джерел, забезпечення достатніх обсягів, створення механізмів, які відповідатимуть належним стандартам і працюватимуть ефективно, — один із найбільших викликів. Напрацювання є, проте слід розуміти, що за такої кількості постраждалих і такого обсягу збитків процес швидким бути не зможе. Визначення пріоритетності одержувачів таких виплат — теж непросте й дуже чутливе питання. Можливо, багато хто хотів би бачити більший прогрес у цьому питанні. Проте, на мою думку, виходячи із складності завдання (у світі не прийнято забирати майно лише тому, що вважають, що ти поганий), законодавчих змін на міжнародному й національних рівнях, необхідності існування справедливого й ефективного верифікаційного механізму, прогрес є відчутним. Проте саме в цьому питанні я відчуваю, що на високому міжнародному політичному рівні ще не всі дискусії завершено.
9. Екоцид.
Це слово лунало на форумі не як політичне гасло, а як юридичне визначення, яке потребує окремої імплементації в міжнародне право й національні правові системи. Це однозначно є великим досягненням цього етапу, оскільки обсяг шкоди, завданої довкіллю, вже набув не національного, а планетарного характеру.
10. «Ніколи знову».
Дуже важливим вважаю акцент, який робили чимало поважних спікерів. Виклик полягає не лише в тому, щоб притягнути до відповідальності всіх винуватців. Ми, світова спільнота, повинні переглянути правове регулювання та міжнародні інституції, аби зробити неможливим у майбутньому повторення подібних трагедій будь-де у світі.
І, мабуть, цей виклик є найскладнішим для всіх.
Замість висновків.
Це був дуже важливий і знаковий захід , і не лише для України. Не на всі запитання поки є готові відповіді, але тренди дуже позитивні. Я переконаний, що, як і, власне, сам Рамштайн, на шляху до нашої остаточної перемоги доведеться провести ще не один такий захід. Але, що вважаю вкрай важливим, ми набули суб‘єктності у творенні нового світу, ба більше — ми стаємо одним із ключових гравців. Такий шанс випадає, можливо, лише раз для нації. Дуже хочу, аби ми його не змарнували.
Джерело: сторінка Руслана Сидоровича в Фейсбуці
