Євгеній Промський, член Ради Комітету Асоціації правників України зі спортивного права, помічник адвоката АО «Юридична компанія «АРЕС», спрогнозував, якими будуть наслідки ухвалення Закону №2563-IX, що докорінно змінює підхід до реалізації прав на трансляцію спортивних змагань.
Новина про внесення змін до Закону України «Про фізичну культуру і спорт» в частині визнання спортивних клубів організаторами спортивних змагань (Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про фізичну культуру і спорт» щодо розмежування спортивних заходів і змагань» №2563-IX) особливого ажіотажу не викликала. Здавалося б, ця правка є технічною та не може мати суттєвих наслідків. Насправді ж, цей закон є системозмінюючим щодо реалізації прав на трансляцію спортивних змагань і руйнує роками напрацьовані правила гри.
До ухвалення Закону №2563-IX організатором спортивних змагань вважали ініціатора змагань. У випадку з футболом ним виступала Українська прем’єр-ліга. УПЛ володіла правами на трансляцію всіх матчів і могла розпоряджатися ними, зокрема укладати із телетрансляторами договори на показ матчів. Також важливо, що в такому разі можна було висувати конкретні вимоги до якості трансляцій та інших деталей.
Минулого року за результатами тендеру УПЛ уклала контракт на показ матчів із телевізійною компанією Setanta Sports. За відповідне рішення проголосувала більшість учасників УПЛ — згідно з її статутом, цього достатньо для визнання рішення ухваленим. Однак клуби, що проголосували «проти», все одно не допускали працівників Setanta Sports на стадіони під час своїх домашніх матчів, здійснюючи трансляції самостійно на свій розсуд.
Такий варіант реалізації медійних прав (не беручи до уваги поведінку клубів, котрі відмовилися виконувати ухвалене більшістю голосів рішення) відповідав найкращим міжнародним практикам. Наприклад, Англійська прем’єр-ліга з футболу є одним із найбільш комерційно прибуткових змагань. У момент її створення всі учасники передали свої права на трансляцію домашніх матчів прем’єр-лізі, яка їх централізовано продає телекомпаніям. Такий продукт є комерційно привабливим.
Звісно, у короткостроковій перспективі багатим клубам вигідніше продавати право на показ своїх домашніх матчів самостійно. Проте в довгостроковій перспективі навіть для них це несе більше негативу, оскільки маленькі клуби стають біднішими, через що знижується загальна конкурентоспроможність турніру, а отже, і зацікавленість до нього та прибутковість загалом.
Ухвалення Закону №2563-IX перевернуло все з ніг на голову. Відтепер спортивний клуб, який у межах змагань проводить спортивний захід і здійснює організаційне, фінансове та інше забезпечення його підготовки і проведення, вважається організатором спортивного заходу. Це означає, що кожен учасник спортивних змагань (наприклад, футбольний клуб) може розпоряджатися своїми медіаправами, у тому числі правом транслювати спортивну подію (той самий футбольний матч), на власний розсуд. Зазначені зміни не стосуються міжнародних змагань, котрі проводять під егідою міжнародних спортивних організацій.
Слід звернути увагу на те, що правки було ухвалено в безпрецедентно короткий термін: 6 вересня 2022 року о 13:10 депутати голосують за визначення законопроєкту невідкладним (314 голосів), о 13:11 приймають його за основу (314 голосів) і відразу ж о 13:11 — в цілому (317 голосів).
Одразу після ухвалення Закону №2563-IX на сайті Президента України було зареєстровано петицію з вимогою його ветувати. Однак петиція не набрала необхідні 25000 голосів, а Президент закон таки підписав.
Чому цей закон взагалі було ухвалено, незважаючи на перераховані вище недоліки? Можливо, його не було належним чином вивчено з огляду на велику кількість набагато важливіших питань.
Ухвалення цього закону стало наслідком конфлікту між частиною футбольних клубів Української прем’єр-ліги, з одного боку, та самою УПЛ і рештою клубів, з іншого боку, стосовно реалізації медіаправ, зокрема на трансляцію футбольних матчів. Власники футбольних клубів, котрі лобіювали ухвалення Закону №2563-IX, є одними з найбагатших людей України, деяких із них вважають олігархами. Право самостійно обирати транслятора матчів своїх клубів для них є не питанням отримання прибутку — адже матчі транслюються на їхніх же телеканалах, — а питанням іміджу, збереження майданчика для поширення вигідних для них наративів зі спортивних і не тільки питань.
Окремо слід зазначити, що Закон №2563-IX стосується не лише футболу, а й усіх спортивних змагань загалом.
Якщо учасники спортивного змагання передали свої права на трансляції домашніх матчів для їх централізованого продажу, жодних проблем немає. Проте, якщо хоча б один із таких учасників змінить свою думку та вирішить реалізовувати свої права на трансляцію спортивних подій самостійно, це призведе до руйнування централізованої системи продажу прав і знецінення вартості товару. Звичайний глядач замість того, аби дивитися всі матчі в одному місці, буде змушений шукати трансляцію матчу кожного клубу окремо. Як правильно було зазначено в петиції на сайті Президента України, не буде одного офіційного транслятора, а будуть тисячі окремих «організаторів заходів», кожен із яких показуватиме свої матчі де захоче і як захоче, платно чи безкоштовно.
Закон набрав чинності 1 жовтня 2022 року, в момент, коли більшість змагань уже були розпочаті. Зазвичай контракти на трансляцію матчів укладаються влітку, коли сезони ще не розпочалися. Саме тоді ми зможемо побачити результат ухвалення Закону №2563-IX. Але вже зараз можна передбачити його негативні наслідки, що є невідворотними:
- Трансляції спортивних змагань, організованих в Україні, не будуть комерційно привабливими для закордонного ринку, оскільки продукт не міститиме матчів усіх учасників змагань або в будь-який момент один із учасників може вирішити транслювати свої домашні матчі самостійно й порушить таким чином цілісність медіапродукту.
- Маленькі клуби не зможуть самостійно реалізувати свої медіаправа за прийнятну ціну, що робитиме їх біднішими та менш конкурентоспроможними.
- Конкурентоспроможність спортивного змагання знижуватиметься.
- Зменшиться загальна цікавість до спортивних змагань серед населення та спонсорів.
- Знизяться доходи всіх учасників спортивних змагань, які й так, порівняно з європейськими клубами, є мізерними.
Замість висновків зазначимо, що вкотре імідж і політичні мотиви окремих осіб виявилися важливішими за здоровий глузд, загальний розвиток українського спорту, міжнародне спортивне законодавство, статути міжнародних федерацій і асоціацій, членом яких є Україна. Сподіваємось, що війна якнайшвидше закінчиться перемогою України, а народні депутати звернуть увагу на цю, здавалося б, технічну, але таку важливу правку.
