Розлучення під час вагітності: судова практика

2021-07-08

ХАРКІВ — 08 липня 2021 року. Сьогодні законодавець максимально оперативно підходить до процесу розлучення. Якщо раніше суд надавав строк «подумати», то зараз достатньо лише бажання одного із подружжя. Окремі судові висновки в таких справах розглянула Катерина Аніщенко, членкиня Відділення АПУ в Харківській області, адвокатка ЮК «Riyako&Partners».

— У Єдиному державному реєстрі судових рішень ми можемо побачити справи, коли чоловік та дружина подають спільну заяву про розірвання шлюбу, бо ж ніхто з них не заперечує, але суд через імперативну норму закону, відмовляє у розірванні шлюбу.

В ухвалі Шевченківського районного суду м. Львова у справі N 466/5677/20 від 03.03.2020 року суддя встановив, що сторони подали спільну заяву про розірвання шлюбу, однак встановлено, що сторони звернулися до досягнення дитиною однорічного віку, що унеможливлює розлучення.

З ухвали Сихівського районного суду м. Львова у справі N 464/5979/19 від 30.08.2020 року вбачається, що попри те, що обидві сторони не заперечували щодо розірвання шлюбу, суд закрив провадження з підстав того, що на час звернення позивача з позовом дитині ще не виповнився один рік, що унеможливлює розлучення.

В ухвалі Солом’янського районного суду м. Києва у справі 760/29028/19 від 27.02.2020 року вказано, що позивачка звернулася з позовом про розірвання шлюбу, перебуваючи на 22 тижні вагітності, відповідач не заперечував проти задоволення позову, зазначив, що він тривалий час не проживає із позивачем і вагітна вона не від нього. Водночас суд зауважує, що приписи ч. 2 ст. 110 СК України виключають провадження у справі за умови вагітності дружини. Факт вагітності дружини є безумовною підставою, яка унеможливлює подальший розгляд справи.

Вказані висновки судів підтвердженні правовим висновком Верховного Суду викладеному у Постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 753/8546/17, в якій суд зазначив, що відповідно до ст. 110 СК України суд не розглядає заяви про розірвання шлюбу під час вагітності подружжя, навіть якщо позов подано ще до виникнення вагітності.

ВС підтвердив, що чоловік не може за будь-яких обставин розлучитися із дружиною, якщо дружина вагітна. Поданий позов про розірвання шлюбу просто не повинен розглядатися судом, тобто суддя повинен відмовити у відкритті провадження та залишити позов без розгляду. Якщо все ж таки провадження буде відкрито, то суддя встановивши факт вагітності жінки повинен припинити провадження. До речі таке обмеження стосується і дружини, а не лише чоловіка.

Інтерес у цій справі полягає в тому, що чоловік наполягав на тому, що подав позов до суду ще тоді, коли дружина не була вагітна і тому формально не порушив ст.110 СК України.

Проте ВС підкреслив, що факт вагітності дружини підтверджений довідкою медичного закладу, є безумовною підставою, яка унеможливлює подальший розгляд позову про розірвання шлюбу.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» згідно з ч.2 ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлено протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину щодо другого з подружжя або дитини. Вказане обмеження стосується як чоловіка, так і дружини, включаючи випадки, коли дитина народилася мертвою або померла до досягнення нею одного року.

Встановивши зазначені обставини, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі за заявою про розірвання шлюбу, а якщо воно було відкрито, — припиняє провадження у справі. Ухвали такого роду не є перепоною для повторного звернення до суду з тих самих підстав у зв'язку зі зміною обставин, згаданих у вказаній нормі.

З одного боку, вказані обмеження можна вважати виправданим, оскільки у цей період жінка перебуває в особливому фізіологічному і психологічному стані і стрес може зашкодити не тільки їй, а й відобразитись безпосередньо на здоров’ї дитини.

Зверну увагу, що даний мораторій на розірвання шлюбу поширюється як на жінок, так і на чоловіків, включаючи випадки, коли дитина народилася мертвою чи померла до досягнення нею одного року. Дане твердження випливає безпосередньо з ч. 2 ст. 110 СК України, а також чітко зазначено у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» (далі — ППВСУ від 21.12.2007 № 11).

Але така позиція законодавця сьогодні залишається дискусійною. Багато науковців, вважають за доцільне повернутись до правила, встановленого ч. 2 ст. 38 Кодексу про шлюб та сім’ю України 1969 р. (далі — КпШС України), який діяв до набрання чинності СК України: чоловік не має права без згоди дружини порушувати справу про розірвання шлюбу під час вагітності дружини та протягом року після народження дитини.

Позиція зумовлена тим, що додержання принципу рівності прав дружини та чоловіка у цьому разі виглядає дещо формальним, оскільки потрібно враховувати, що жінка під час вагітності та протягом певного часу після народження дитини перебуває в особливому фізіологічному та психологічному стані й потребує підвищеного захисту у порівнянні з чоловіком.

Крім того, у науковій літературі пропонують розширити коло підстав, за яких суд не може прийняти рішення про розірвання шлюбу. Так, Л. В. Липець пропонує запровадити норму про неможливість розірвання шлюбу у перший рік шлюбу.

Науковець обґрунтовує це тим, що у цей період має місце пристосування характерів, а якщо зважати, що більшість шлюбів укладається молоддю, то рішення про розірвання шлюбу може бути імпульсивним та помилковим.

Вважаю, що раціональне зерно в цій пропозиції є, однак все ж такі зміни до законодавства є передчасними та не універсальними. Треба враховувати, що причиною для розлучення у перший рік подружнього життя може бути не тільки побутова сварка, а й аморальна поведінка одного з подружжя (зрада, наркоманія тощо). У зв’язку із цим виникає питання: чому у такому разі другий із подружжя повинен чекати цілий рік, щоб розлучитись?

На сьогодні Верховною Радою одержано проєкт Закону «Про внесення змін до статті 110 та 111 Сімейного кодексу України» (реєстр. № 5492 від 14.05.2021 року), поданий народними депутатами України Бардіною М.О., Кондратюк О.К. та іншими народними депутатами України, і повідомляє таке.

У законопроєкті пропонується зокрема врегулювати питання можливості пред’явлення позову про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини.

У пояснювальній записці автори зазначають, що метою документа є усунення перешкод у реалізації права на шлюб та права на його розірвання, що матиме наслідком в тому числі усунення порушення прав людини та випадків можливої дискримінації. Водночас законопроєкт спрямований на попередження та захист осіб, які страждають від домашнього насильства.

Зазначеної мети планується досягти шляхом виключення частин другої, третьої, четвертої ст.110 СК України, які регулюють питання неможливості пред’явлення позову про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини.

На мою думку, норма ст.10 СК України суперечить принципу добровільності шлюбу, який передбачений у ст.24 СК України. Адже за час формального перебування у шлюбі сторони не можуть укласти шлюб з іншою особою, навіть якщо проживають уже з іншою сім'єю, не можуть купити майно, адже це може мати наслідком визнання цього майна спільним.

Крім того, вказана норма жодним чином не регулює ситуацію коли, дружина під час передування у шлюбі завагітніла від іншого чоловіка. А отже перешкоджає  у реалізації права особи на розірвання шлюбу.

Обмеження на розірвання шлюбу, які передбачені у нашому законодавстві відсутні у законодавстві країн Європи. Адже європейські країни дотримуються добровільності шлюбу як при його укладенні, так і при розірванні.

У Єдиному державному реєстрі судових рішень ми можемо побачити справи, коли чоловік та дружина подають спільну заяву про розірвання шлюбу, бо ж ніхто з них не заперечує, але суд через імперативну норму закону, відмовляє у розірванні шлюбу.

Як би не склалося, варто пам’ятати колишніх батьків не може і не повинно бути. Нехай у вас подружнє життя не склалося, але це не означає, що ваш шлюб був невдалим, адже ваші діти повинні народжуватися й рости в любові.

Вступити до АПУTelegram-каналYouTube-канал.

Якщо ви бажаєте підтримати діяльність АПУ, будемо вдячні, якщо ви зробите це за посиланням.

НАГАДАТИ ПАРОЛЬ