Податок на Google: що означає та чого очікувати громадянам?

2021-06-07

КИЇВ — 07 червня 2021 року. Верховна Рада України прийняла в цілому законопроєкт №4184 про так званий «податок на Google», який пропонує зрівняти правила оподаткування для міжнародних технологічних компаній із українськими. За документ проголосували 283 нардепи. Що він передбачає та як це відіб'ється на українцях розповів Андрій Реун, заступник Голови Комітету АПУ з податкового та митного права, партнер, керівник податкової практики LCF Law Group.

— Правила щодо ПДВ на електронні послуги, що постачаються нерезидентами, застосовуватимуться з 1 січня 2022 року. А тому, у 2021 році жодного впливу на простих українців у зв’язку з цим податком не передбачається.

Попри те, що такий ПДВ збільшить податкове навантаження на нерезидентів, збільшення вартості послуг для споживачів залежатиме від політик відповідних нерезидентів — постачальників. Доволі ймовірно, що деякі з них не піднімуть вартість своїх послуг задля запобігання відтоку споживачів. До того ж навіть зараз вартість послуг деяких постачальників є однаковою для споживачів із різних країн, незалежно від того чи стягується в таких країнах ПДВ.

Що означає податок і чого від нього очікувати

ПДВ на електронні послуги є податком, який сплачуватимуть нерезиденти, які не мають в Україні постійного представництва та постачають електронні послуги фізичним особам або ФОПам, які не зареєстровані як платники ПДВ.

При постачанні таких послуг з місцем постачання в Україні юридичним особам – резидентам України, відповідний ПДВ (за його наявності), як і раніше, сплачуватимуть не нерезиденти, а українські резиденти — отримувачі таких послуг.

Першочергово цей податок створить незручності для таких нерезидентів, оскільки їм доведеться зареєструватися платниками ПДВ, подавати звітність та сплачувати ПДВ до українського бюджету. Крім цього, податківці зможуть перевіряти подані нерезидентами декларації та надсилати таким нерезидентам запити про надання інформації. Разом з цим, для таких нерезидентів має бути розроблено спеціальне портальне рішення, щоб зробити звітування, сплату ПДВ та комунікацію з податківцями якомога менш обтяжливим.

Вплив цього податку на споживачів може виявитися у подорожчанні вартості послуг нерезидентів. Разом з тим, якщо постачання таких послуг кваліфікується як постачання програмної продукції, то до 1 січня 2023 року операції з такого постачання будуть звільнені від ПДВ.

Сервіси подорожчають?

Виключати подорожчання сервісів звичайно не можна. Та, на мій погляд, далеко не всі постачальники електронних послуг підвищать вартість своїх сервісів. Також, якщо послуги надаються із істотною участю людини, то такі послуги можуть не бути кваліфіковані як електронні. Це, зокрема, стосується освітніх послуг. Якщо освітні послуги надаються дистанційно, а Інтернет використовується виключно як засіб комунікації між викладачем і слухачем, то ПДВ не виникатиме. Відповідно, подорожчання таких освітніх послуг через ПДВ на електронні послуги не очікується.

Крім цього, законопроєкт передбачає пряме звільнення від ПДВ операцій з постачання освітніх послуг шляхом доступу до публічних освітніх, наукових та інформаційних ресурсів у мережі Інтернет з галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти, проведення та надання яких не потребує участі людини, у тому числі шляхом надання доступу до віртуальних класів, освітніх ресурсів, у яких учні (слухачі) виконують завдання онлайн, а оцінки виставляються автоматично, без участі людини.

Хто сплачуватиме ПДВ і чому?

ПДВ на електронні послуги сплачуватимуть нерезиденти, які не мають постійного представництва в Україні, та постачають в Україні електронні послуги фізичним особам або ФОП, які не зареєстровані платниками ПДВ. Очевидно, що українські парламентарі дійшли висновку щодо несправедливості фактичної наявності у нерезидентів можливості не сплачувати ПДВ з таких послуг, в той час, як українські резиденти такий ПДВ сплачувати повинні.

Цікаво, що місцем постачання таких послуг фізичним особам вважатиметься Україна, якщо фізична особа використовує SIM-карту з українським мобільним кодом, або відповідний пристрій знаходиться в України. Окрім цього, додатковими критеріями для визначення місця постачання електронних послуг можуть бути платіжна адреса споживача, місце ведення банківського рахунку та інша комерційно важлива інформація.

При цьому, обсяг постачання таких послуг нерезидентами має становити понад 1 мільйон грн за попередній календарний рік, а курс гривні до іноземної валюти визначатиметься станом на 0 годин 1 січня відповідного року.

До того ж цей податок не сплачуватимуть нерезиденти (якщо в рахунках буде зазначено перелік послуг та їх постачальники), які постачають електронні послуги за посередницькими договорами, а також нерезиденти, які здійснюють виключно обробку платежів за електронні послуги й не беруть участі в їх наданні. Нерезиденти, які надають електронні послуги через свої постійні представництва в Україні, сплачуватимуть ПДВ в загальному порядку.

У якій валюті сплачуватимуть податок?

Нерезиденти сплачуватимуть ПДВ в євро чи доларах США.

Коли потрібно буде сплачувати ПДВ?

Базою оподаткування буде вартість електронних послуг, визначена в іноземній валюті (євро або долар США).

Для ПДВ з електронних послуг буде встановлено квартальний звітний період. При цьому, ПДВ зобов’язання визначатимуться станом на останній день кварталу, в якому здійснено оплату електронних послуг. Подавати податкову декларацію потрібно буде протягом 40 календарних днів, що настають на останнім календарним днем звітного кварталу.

ПДВ на електронні послуги сплачуватиметься в євро або доларах США протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку для подання податкової декларації.

Про досвід інших країн & компанії, яких стосується закон

Такий податок є в Євросоюзі та РФ.

Закон стосуватиметься нерезидентів, які не мають постійного представництва в Україні, та постачають в Україні електронні послуги фізичним особам або ФОП, які не зареєстровані платниками ПДВ.

Українських компаній цей закон в частині ПДВ не стосуватиметься. Водночас важливим буде зазначення у відповідних договорах з нерезидентами факту їх укладення саме з українськими компаніями. Інакше, нерезиденти повинні будуть сплачувати ПДВ.

Вплив цього закону на український бізнес проявлятиметься у скасуванні 20% податку з доходів нерезидентів з рекламних послуг, придбаних у нерезидентів, який підлягав сплаті коштом українського бізнесу. На сьогодні, резиденти, в тому числі фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, або суб’єкти господарювання (юридичні особи чи фізичні особи - підприємці), які обрали спрощену систему оподаткування, які здійснюють виплати нерезидентам за виробництво та/або розповсюдження реклами, під час такої виплати сплачують податок за ставкою 20 відсотків суми таких виплат власним коштом. Це правило новим законом буде скасовано.

Які послуги вважатимуться електронними?

До електронних віднесено послуги, які постачаються через мережу Інтернет, автоматизовано, за допомогою інформаційних технологій та переважно без втручання людини, у тому числі шляхом встановлення спеціального застосунку або додатку на смартфонах, планшетах, телевізійних приймачах чи інших цифрових пристроях. Невиключний перелік електронних послуг включає:

а) постачання електронних примірників, надання доступу до зображень, текстів та інформації, в тому числі, але не виключно, підписка на електронні газети, журнали, книги, надання доступу та/або завантаження фотографій, графічних зображень, відеоматеріалів;

б) надання доступу до баз даних, у тому числі користування пошуковими системами та службами каталогів у мережі Інтернет;

в) постачання електронних примірників (електронно-цифрової інформації) та/або надання доступу до аудіовізуальних творів, відео- та аудіотворів на замовлення, ігор, включаючи постачання послуг з участі в таких іграх, постачання послуг з доступу до телевізійних програм (каналів) чи їх пакетів, крім доступу до телевізійних програм одночасно з їх транслюванням через телевізійну мережу;

г) надання доступу до інформаційних, комерційних, розважальних електронних ресурсів та інших подібних ресурсів, зокрема, але не виключно, розміщених на платформах спільного доступу до інформації чи відеоматеріалів;

ґ) постачання послуг з дистанційного навчання в мережі Інтернет, проведення та надання якого не потребує участі людини, у тому числі шляхом надання доступу до віртуальних класів, освітніх ресурсів, у яких учні виконують завдання онлайн, а оцінки виставляються автоматично, без участі людини (або з мінімальною її участю);

д) надання хмарної послуги в частині надання обчислювальних ресурсів, ресурсів зберігання або систем електронних комунікацій за допомогою технологій хмарних обчислень;

е) постачання програмного забезпечення та оновлень до нього, у тому числі електронних примірників, надання доступу до них, а також дистанційне обслуговування програмного забезпечення та електронного обладнання;

є) надання рекламних послуг у мережі Інтернет, мобільних додатках та на інших електронних ресурсах, надання рекламного простору, у тому числі шляхом розміщення банерних рекламних повідомлень на веб-сайтах, веб-сторінках чи веб-порталах.

При цьому, до електронних послуг не відносяться такі операції:

— постачання товарів/послуг, замовлення (бронювання) яких здійснюється через мережу Інтернет, за допомогою мобільних додатків та інших електронних ресурсів, а фактичне постачання здійснюється без використання мережі Інтернет (зокрема, послуги з розміщення, винаймання автомобілів, послуги закладів харчування з постачання продукції, послуги пасажирського транспорту та інші подібні послуги);

— постачання товарів та/або інших послуг, відмінних від електронних послуг, у складі яких є електронні послуги, у разі якщо вартість електронних послуг включена до загальної вартості таких товарів/послуг;

— постачання послуг з дистанційного навчання в мережі Інтернет, у разі якщо мережа Інтернет використовується виключно як засіб комунікації між викладачем і слухачем;

— постачання примірників творів у галузі науки, літератури та мистецтва на матеріальних носіях;

— надання консультаційних послуг електронною     поштою;

— надання послуг з доступу до мережі Інтернет.

Замість висновку

Важливо відзначити, що новий закон нічого не змінив в частині ПДВ на електронні послуги, що постачаються українськими резидентами, а лише запровадив механізм сплати ПДВ нерезидентами, які надають такі послуги українським споживачам. Сплачуватимуть такий ПДВ саме нерезиденти. Звичайно, не можна виключати, що нерезиденти спробують перекласти податкове навантаження на споживачів та підняти вартість своїх послуг. Однак таке підняття також може призвести й до відтоку українських споживачів та спонукати їх до пошуку більш прийнятних альтернатив з точки зору цінової політики.

Вступити до АПУTelegram-каналYouTube-канал.

Якщо ви бажаєте підтримати діяльність АПУ, будемо вдячні, якщо ви зробите це за посиланням.

НАГАДАТИ ПАРОЛЬ