Впровадження Концепції розвитку юридичної освіти: підсумки дебатів

2021-02-05

КИЇВ — 05 лютого 2021 року. На платформі Асоціації правників України відбулися дебати щодо окремих аспектів впровадження Концепції розвитку юридичної освіти, її головних переваг і недоліків. Впродовж майже трьох годин під модеруванням Максима Шевердіна, к.ю.н., члена Правління АПУ, координатора Комісії АПУ з удосконалення юридичної освіти, представники протилежних позицій намагалися з’ясувати всі «за» і «проти» Концепції. До вашої уваги пропонуємо ключові тези дискусії.

Передмова 

Майбутнє юридичної професії, безумовно, залежить від рівня та якості освіти, чим зумовлена критична необхідність її вдосконалення. Спільнота безперервно дискутує щодо необхідності прийняття Концепції, тож аби розставити всі крапки над «і», були запрошені авторитетні науковці, які відстоюють різні позиції щодо Концепції.

Позицію «за» представляв Андрій Бойко, професор, д.ю.н.

Позицію «проти» представляв Володимир Сущенко, заслужений юрист України, к.ю.н. 

У вступному слові пан Максим Шевердін навів статистичні дані щодо кількості студентів, які здобувають юридичну освіту, та кількості закладів, які готують юристів. Але попри те, що за спеціальністю «Право» навчаються найбільша кількість студентів в Україні, лише 1/10 випускників знаходять роботу за фахом:

«Очевидно, що система підготовки правників, як і вся система освіти в Україні, потребує змін», — підкреслив пан Шевердін.  

Водночас він зауважив, що до реформ потрібно підходити виважено, щоби не зруйнувати вже наявні надбання. 

Дебати були присвячені 5 положенням Концепції, які є найбільш дискусійними в правничій спільноті.

Положення 1. Впровадження наскрізної магістерської програми підготовки правників

Андрій Бойко зазначив, що країни, де практикується наскрізна магістратура, є чудовим прикладом можливості забезпечити міжнародну співпрацю для розширення комунікацій та обміну досвідом. Спікер переконаний, що, крім професійної підготовки, сучасний студент має формувати компетентність для активної соціалізації, здобувати навички активності в професії. 

Переваг від впровадження такої системи, за словами пана Бойка, є безліч. Серед них і усунення недоліків магістерських програм, які більшість українських ВНЗ навіть не сформувала.

Володимир Сущенко підкреслив, що не розглядає університетську освіту, як підготовку студента до професійної діяльності. За його словами, це модель розвитку особистості, здатності сприймати знання та продукувати нові:

«Доступ до професії має відбуватися на рівні післядипломної підготовки».

Плюсів від впровадження такої системи пан Сущенко не вбачає.

Положення 2. Відмова від заочної форми навчання

Андрій Бойко розповів, що ні він, ні колеги — розробники Концепції не є противниками заочного навчання, але підкреслив: поточна форма «заочки» себе вже вичерпала:

« Більшість студентів-заочників просто не змогли підтвердити необхідний обсяг знань та компетенцій, що свідчить про низьку якість навчального процесу. Наразі починають роботу так звані змішані форми навчання, та будь-яка з них має забезпечувати належну якість підготовки юриста. Потрібно змінювати підходи до «заочки», очевидно, що наразі вона не забезпечує повноцінного навчання».    

За словами спікера, з огляду на світовий досвід, обов’язкова умова такого навчання — мінімум 50% контакту з викладачами, які мають пояснювати окремі нюанси та перевіряти якість засвоєння студентом матеріалу. Пан Бойко переконаний, що  відмова від заочної форми не обмежує доступу до освіти.

Володимир Сущенко дотримується протилежної думки: спікер вважає, що заочна форма навчання має право на життя, й крім цього, потрібно розвивати ще й дистанційну форму для доступу до освіти людей із обмеженими можливостями. Абсолютної альтернативи заочній формі він не бачить, тому її знищення все ж таки буде обмеженням права на освіту.

Положення 3. Підготовка правників у закладах освіти зі специфічними умовами навчання

Максим Шевердін нагадав, що більшість таких закладів належить до системи МВС. Станом на кінець 2020 року там навчалося майже 18% від загальної кількості бакалаврів-контрактників і трохи більше ніж 30% від усіх контрактників-магістрів. При цьому 55% від державного замовлення на підготовку бакалаврів-юристів передано саме таким закладам. Якщо закладами МОНу для підготовки бакалаврів виділено 1400 місць, то для закладів зі специфічними умовами навчання — 1516 місць, з них у системі МВС — 1080. 

Противники підготовки правників у таких закладах зазначають про неможливість виховання в казармовому режимі особистих якостей, необхідних для професії юриста. 

Отже, чи є доцільною така підготовка в сучасній демократичній Україні?

Андрій Бойко  відповідає: «Відповідь проста. Правнича спеціальність — професія, наділена ознаками незалежності, відповідальності перед суспільством, самоврядності. Правник служить суспільству. Тому він має проходити підготовку в закладах, де є гарантовані академічні права та свободи студента, де ВНЗ розкритий до спілкування з громадою, де можуть утверджуватися принципи автономності. В закладах зі специфічними умовами такого немає».

А Володимир Сущенко підкреслив: «рубати шашками не можна». За його словами, ситуація потребує аналітики. Тим більше практична складова підготовки юриста в таких закладах, як правило, є кращою, ніж в цивільних закладах.

Положення 4. Формат єдиного державного кваліфікаційного іспиту

Максим Шевердін нагадав, що такий іспит проводитиметься вперше, починаючи з 2021 року. Правничі школи сприйняли новацію негативно, стверджуючи, що університетська автономія може бути підірвана. Отже, чи підвищить ЄДКІ якість освіти та довіру роботодавця до диплома юриста?

Володимир Сущенко переконаний, що ні. Він зазначив, що це лише спроба зрівняти всіх, і не є вагомим показником якості знань.

Андрій Бойко вважає, що ЄДКІ дозволить сформувати необхідні параметри якості знань у межах обов’язкових дисциплін, єдині для спеціальності. 

Положення 5. Гармонізація переліку галузей знань і спеціальностей в частині співвідношення галузей знань «Право» та «Міжнародні відносини» та спеціальностей «Право» і «Міжнародне право»  

Фінальний блок питань модератор назвав ледь не найдискусійнішим. Отже, чи доцільно готувати правника в межах галузі знань «Міжнародні відносини», а не в галузі «Право»?

Андрій Бойко зауважив: «Насправді дуже дивним є визначення питання, коли підготовка правника здійснюється в різних галузях знань чи в різних спеціальностях. Фактично, мова йде про набуття одних і тих компетентностей, які здобувають студенти. Але чомусь це різні спеціальності в різних галузях знань».

Володимир Сущенко підкреслив: «Можна було б погодитись з пропозицією про включення спеціальності «Міжнародне право» як повністю самостійної складової напрямку «Право», але  за однієї умови  відсутності єдиного державного кваліфікаційного іспиту». На завершення дебатів Максим Шевердін зауважив, що такий формат дискусії дозволяє поставити гострі та прямі запитання та отримати конкретні відповіді:

«Конструктивний діалог — це шлях до вдосконалення, і я бачу, що майбутнє в нашої юридичної освіти точно є».     

______________________________________________________________________________

Долучитися до АПУ можна за посиланням.

Долучайтеся до АПУ в соціальних мережах: 

FacebookTelegramInstagramLinkedinTwitterYoutube.

НАГАДАТИ ПАРОЛЬ