КИЇВ — 22 січня 2021 року. Законодавчо передбачена процедура розслідування справ щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції суттєво застаріла. Отже, якою є доля розслідувань АМКУ щодо конкуренційних порушень? Розповіла Вікторія Пташник, адвокатка, народна депутатка України VIII скликання.
— Відсутність регулювання окремих питань, протиріччя між нормами базового закону й розпоряджень Антимонопольного комітету України (далі – АМКУ) завжди дозволяли недобросовісним чиновникам зловживати правами, непрозоро розслідувати окремі справи, не помічати явних порушників, не розпочинаючи справи, та займатися шантажем компаній, в чиїх діях навряд чи можна було б знайти серйозні конкуренційні порушення.
Це все, безперечно, ніколи не приносило позитиву ні для доброчесних учасників ринку, ні для порядних представників АМКУ, які бажали грати за встановленими законом правилами.
З якими проблемами юристи стикалися на практиці протягом багатьох років?
— проблеми з порушенням справ — відмови у винесенні розпоряджень про початок справи з посиланням на недостатність доказів (хоча у заявників не завжди існує можливість зібрати належну доказову базу, на відміну від органів АМКУ);
— зупинення розгляду справ з власної ініціативи АМКУ — завжди дивувалася наявності в законодавстві положення про можливість зупинити розгляд заяви за власною ініціативою органів АМКУ до «завершення розгляду судом, пов’язаної з заявою іншої справи або вирішення іншим органом пов’язаного з нею іншого питання» (уявляєте, які необмежені можливості дає дане положення органам АМКУ, якщо вони з якихось причин не хочуть розслідувати справу?);
— тривалі строки розгляду справ — законодавство України не містить жодних обмежень щодо строків розслідування справ про порушення. На практиці це призводить до того, що справи розслідуються роками, суб’єкти господарювання отримують схожі запити про надання інформації, а АМКУ не поспішає виносити рішення. Особливо болісно це відчувають заявники у справах про порушення у сфері недобросовісної конкуренції. Бувають випадки, коли недобросовісний учасник ринку, використовуючи чужий знак для товарів та послуг, встигає реалізувати відповідну продукцію й навіть отримати винагороду задовго до того, як АМКУ завершить розгляд справи й зобов’яже відповідача припинити правопорушення. Через такі випадки у добросовісних компаній втрачається будь-який сенс захищати свої права саме в АМКУ;
— необ’єктивність державного уповноваженого АМКУ, що веде справу — ця проблема викликана поєднанням слідчих й квазісудових функцій у однієї особи. Погодьтеся, який слідчий, що ініціював справу про порушення, довгий час її розслідував, сумлінно збирав доказову базу, добровільно відмовиться від обвинувачення й захоче закрити справу на підставі відсутності правопорушення. Немає сумнівів, що розведення тих, хто розслідує справу, й тих, хто виносить рішення, додало б більшої об’єктивності;
— відсутність чітко визначених прав сторін — права особи знати, у вчиненні якого порушення вона підозрюється, права ознайомлюватись з усіма матеріалами справи і робити це раніше, аніж винесення подання з попередніми висновками (яке по своїй суті є основною для остаточного рішення), права бути заслуханою органами АМКУ до прийняття рішення у справі, права юридичної особи надавати зауваження та коментарі до пояснень своїх працівників, які не були уповноважені надавати пояснення від імені такої юридичної особи, і, нарешті, права заявляти відводи державним уповноваженим, що ведуть справу (погодьтеся, що навряд чи можна сподіватися на об’єктивність державного уповноваженого, який на слуханнях, не отримавши потрібного визнання вини відповідачем, може заявити йому: «я доведу вас до банкрутства!»).
З метою усунення зазначених вище проблем, у ВРУ 8-го скликання я виступила ініціатором законопроєкту про забезпечення принципів процесуальної справедливості та підвищення ефективності проваджень у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (реєстр. номер 6746).
В первинній його редакції він пропонував: 1) визначити чіткі строки розгляду справ про порушення конкуренції (встановивши більші строки для розслідування антиконкурентних узгоджених дій та зловживання монопольним (домінуючим) становищем, для розслідування яких об’єктивно потрібно більше часу, й набагато менші для, наприклад, справ про недобросовісну конкуренцію); 2) забезпечити процесуальні права суб’єктів, що беруть участь у справах про порушення; 3) встановити можливість отримувати офіційні консультації органів АМКУ; 4) передбачити можливість відводу державних уповноважених АМКУ; 5) ввести посаду уповноваженого зі слухань з метою відмежування осіб, що розслідують справи про конкуренційні порушення, від тих, хто виносить рішення; 6) імплементувати поширені в економічно розвинених країнах практики виявлення та доведення антиконкурентних узгоджених дій та зловживань монопольним (домінуючим) становищем та ряд інших позитивних змін.
Варто відмітити, що цей документ розроблявся за участі Комітету АПУ з конкуренційного права, був підтриманий бізнес-асоціаціями та, безперечно, став однією з найочікуваніших подій в антимонопольній сфері.
Водночас через помилкове потрапляння до остаточної редакції норми про виключення інституту пені за несплату штрафів, накладених АМКУ на суб’єктів господарювання за конкуренційні порушення, я змушена була звернутися до 5-го Президента України Порошенка П.О. та просити його накласти вето на прийнятий Закон та зберегти існуючий інститут пені. Таким чином, закон, разом із пропозиціями Президента Порошенка (залишити інститут пені за несплачені штрафи), повернувся в парламент.
Незважаючи на дострокове припинення повноважень народних депутатів 8-ої каденції, закон не був втрачений. Зважаючи на норми діючого законодавства, він, отримавши номер реєстр. номер 0969, перейшов до ВРУ 9-ого скликання й наразі перебуває на розгляді.
На сьогоднішній день щоб зазначений закон був прийнятий і набув чинності, залишилось одне єдине голосування — підтримати пропозиції Президента, що наразі знаходяться на розгляді в Комітеті ВРУ з питань економічного розвитку.
Ще в жовтні 2019 року я зверталася письмово до членів вказаного комітету, приходила на засідання комітету, що звернути увагу народних депутатів на закон, що вже тоді за декілька місяців їхньої каденції встиг загубитися в стінах комітету. Але минуло більше року, а закон разом із пропозиціями Президента так ніхто не розглянув.
Яка ж офіційна мотивація нових реформаторів? Кажуть, що вирішили почати спочатку та розробити новий комплексний законопроєкт…
В листопаді 2020 року члени Комітету ВРУ з питань економічного розвитку та АМКУ презентували новий розроблений проект закону, який мали намір подавати в ВРУ ще минулого року.
Проаналізувавши новий «комплексний» документ, який все ще планують зареєструвати в парламенті, та взявши участь у ряді обговорень із представниками АМКУ та діючими народними депутатами, рекомендую звернути увагу бізнесу на наступне:
1. Законопроєкт не передбачає встановлення жодних строків для розслідування справ про порушення конкуренційного законодавства. Діючий склад АМКУ не підтримує цю ідею, посилаючись на європейське законодавство, де таких обмежень не передбачено. Так, позиція АМКУ зрозуміла, його представники не хочуть обмежувати себе законодавчо встановленими строками, а бажають мати можливість розслідувати окремі справи роками, надсилаючи все нові й нові запити про надання інформації. Але ж від цього страждає бізнес. Причому страждають як заявники, які прямо зацікавлені у якнайшвидшому припиненні порушення, так і відповідачі, які не готові протягом 7 чи більше років знаходитись в підвішеному стані, не розуміючи в окремих випадках, яку конкретно норму конкуренційного законодавства порушили і як потрібно переформувати свій бізнес, якщо їхні попередні дії будуть все-таки визнані АМКУ порушенням (як, наприклад, було у фармацевтичних кейсах).
2. Законопроєкт фактично дозволяє органам АМКУ проводити обшуки у місцях проживання та інших приватних володіннях осіб. І незважаючи, що обшуки-перевірки у вказаних місцях проводитимуться на підставі рішення суду, законотворці не пропонують передбачити жодних запобіжників від свавільного втручання органів АМКУ в діяльність бізнесу, не встановлюють жодних процесуальних прав осіб, чиє житло будуть обшукувати, не передбачають власне порядку проникнення й повноважень працівників АМКУ під час здійснення подібних перевірок, які, безперечно, мали б бути врегульовані на рівні закону.
3. Законопроєкт не передбачає права відводу державних уповноважених. Діючий склад АМКУ не підтримує цюідею, обґрунтовуючи свою позицію бажанням запобігти ймовірному затягуванню розгляду справ через введення інституту відводу.
4. В частині початку розгляду справ про порушення конкуренційного законодавства законопроект взагалі закладає корупційну бомбу. Так, зокрема, пропонується надати право органам АМКУ не розпочинати розгляд справи за заявами суб’єктів господарювання в разі, якщо зазначені в заяві порушення (увага!) не відповідають встановленим АМКУ пріоритетам його діяльності. Дана норма може призвести до вибірковості органів АМКУ у початку тих чи інших проваджень, адже пріоритети можна буде змінювати самостійно під потрібну (або навпаки непотрібну) справу. Немає мотивації розслідувати порушення — відмовляй на підставі невідповідності пріоритетам АМКУ. Уявляєте, ваші права в сфері конкуренції порушені, ви звертаєтесь за їхнім відновленням й вимагаєте припинити порушення недобросовісними конкурентами, а вам кажуть – зараз це не в пріоритеті, зверніться, будь ласка, пізніше.
5. Законопроєкт запроваджує солідарну відповідальність суб’єктів господарювання, пов’язаних відносинами контролю. Причому запропонована редакція сформульована таким чином, що дозволяє накладати штрафи на осіб, які хоча й входять у групу, але не мають жодного відношення до порушення й не отримали жодної економічної вигоди від нього.
Крім наведених, законопроєкт містить й низку інших небезпечних моментів, на які буде звернено увагу в наступних публікаціях.
В будь-якому випадку зазначу, що ринок навряд чи очікував саме таких змін в антимонопольній сфері. Запровадження подібних новацій точно викличе обурення прозорого бізнесу.
Щоб цього не допустити — варто повернутися до обговорення законопроекту з новим номером 0969, тим більше для того, щоб він нарешті став законом й набрав чинності залишилось одне голосування. Пропоную чесному й добросовісному бізнесу об’єднатися навколо цієї ідеї.
