Все що варто знати про рішення ФК «Манчестер Сіті» проти УЄФА

2020-12-11

КИЇВ — 11 грудня 2020 року. Восени Спортивний арбітражний суд у Лозанні (далі — КАС) прийняв довгоочікуване рішення у спорі між ФК «Манчестер Сіті» (далі — ФК МС) та Спілкою європейських футбольних асоціацій (далі — УЄФА). 

Спір стосувався можливих порушень клубом Положення УЄФА про чесну фінансову гру (далі — Положення). УЄФА заборонила ФК МС брати участь в наступних двох сезонах єврокубкових турнірів і зобов’язала клуб заплатити штраф у розмірі 30 мільйонів євро. Та КАС не погодився з рішенням УЄФА, повністю скасувавши заборону участі в єврокубках і скоротивши штраф до 10 мільйонів євро.

Вкотре Положення стало предметом спору між клубами та УЄФА в арбітражі, спір викликав неабиякий інформаційний резонанс. Чому ця справа є важливою та як взагалі відбувається розгляд подібних справ? Детально розглянули питання член Ради Комітету АПУ зі спортивного права Дмитро Коваль, старший юрист AGA Partners і Юрій Беденко, юрист AGA Partners.



Положення про чесну фінансову гру  про складне простими словами

УЄФА прийняла Положення у 2010 році. Мета досить проста — домогтися фінансової стабільності клубів і уникнути їх надмірної заборгованості.

Відтоді клуби, які хочуть брати участь у єврокубках, повинні «заробляти на життя своїми силами» та не витрачати більше заробленого. Для цього УЄФА встановила рівень допустимих збитків клубу у розмірі 5 мільйонів євро.

Прямі інвестиції власників або пов’язаних сторін не вважаються доходом клубу, та на цей час обмежуються сумою не більше 25 мільйонів євро. Тобто, власники можуть коштом власних коштів покрити збитки у розмірі 25 мільйонів понад згаданий 5-ти мільйонний бар’єр. При цьому, не розглядаються як збитки витрати на розвиток тренувальних об’єктів, молодіжного футболу тощо.

Як УЄФА розслідує та карає клуби за порушення Положення?

Для розслідування можливих порушень Положення та розгляду відповідних справ, УЄФА створило спеціальний орган — Інстанція з фінансового контролю клубів (далі — ІФКК). У свою чергу, ІФКК складається з двох палат — Слідчої та Арбітражної.

Слідча палата УЄФА розслідує справу та має широкі повноваження для встановлення фактів правопорушення (виклик свідків, звернення за додатковою інформацією тощо). Клуби ж зобов’язані співпрацювати з нею та сприяти розслідуванню справи.

Після розслідування, є декілька варіантів розвитку подій. Справу можуть закрити, укласти мирову угоду з клубом. Слідча палата може також застосувати такі санкції як попередження або штраф у розмірі до 200 000 Євро. Або ж Слідча палата може передати справу на розгляд до Арбітражної палати.

Арбітражна палата може закрити справу або застосувати більш суворі санкції до клубу. Палата має широкий арсенал санкцій від звичайного попередження до дискваліфікації клубу зі змагань у єврокубках.

Рішення Арбітражної палати може бути оскаржене до КАС, який може скасувати рішення, змінити його або залишити без змін. За загальним правилом, рішення КАС є фінальним та не підлягає апеляції — фактично відсутня можливість знову переглянути спір по суті.

Однак законодавством Швейцарії передбачається можливість оскаржити рішення КАС з юрисдикційних або процесуальних підстав. У виключних випадках, Федеральний суд Швейцарії може переглянути справу по суті (наприклад, за нововиявленими обставинами).

Приклади з історії

У більшості випадків УЄФА укладає з клубами мирову угоду. Однак, нерідко спір доходить до арбітражу. Такі справи умовно можна розділити на декілька категорій.  

До першої категорії можна віднести справи, де клуби намагались довести незаконність Положення (наприклад, ФК «Галатасарай» намагався оскаржити законність Положення на підставі невідповідності антимонопольному законодавству Європейського Союзу тощо). Проте всі спроби поки були безуспішними.

До другої категорії справ можна віднести спроби оскаржити застосовану санкцію. Досить часто клуби посилаються саме на «грубе та очевидно непропорційне» рішення УЄФА. Як приклад вдалого оскарження можна привести справу ФК «Мілан» проти УЄФА, де клуб успішно оскаржив дворічну заборону на участь у змаганнях УЄФА.

Третя категорія справ стосується оскарження рішень УЄФА на підставі процесуальних помилок, допущених УЄФА під час розслідування або розгляду справи. Наприклад, ФК «ПСЖ» успішно оскаржив рішення УЄФА, оскільки Арбітражна палата порушила 10-ти денний строк на перегляд рішення. Абсолютно з такої самої підстави, було скасоване рішення УЄФА проти ФК «Галатасарай».

Що ж трапилося з ФК «Манчестер Сіті»?

Передісторія справи ФК МС проти УЄФА

Раніше, УЄФА вже розслідувала ймовірні порушення Положення з боку ФК МС. Але тоді справа не дійшла до арбітражу, оскільки УЄФА та клуб уклали мирову угоду в 2014 році.

У 2018 році, спортивний журнал Der Spiegel, як і деякі інші ЗМІ, опублікував конфіденційне листування електронною поштою де згадувалась схема обходу «рівня беззбитковості» клубом. ФК МС начебто мав би отримувати спонсорські платежі не від своїх спонсорів, від компаній Etisalat та Etihad, а фактично від власника.

Слідча палата одразу почала розслідування та передала справу до Арбітражної палати, яка прийняла рішення, що ФК МС нібито отримав близько 60 мільйонів євро від власника, а не від спонсорів тим самим порушив Положення.

Звісно, що заборона брати участь у наступних двох єврокубкових сезонах не була в інтересах клубу. Отже, ФК МС одразу звернувся з апеляцією до арбітражу.

Розглянемо рішення більш детально.

Рішення КАС

КАС скасував рішення УЄФА та зменшив розмір штрафу до 10 мільйонів євро. Серед підстав для скасування рішення УЄФА варто виділити наступні.

УЄФА порушили строки давності та не могли розглядати всі факти фінансування від Etisalat, а також більшої частини виплат від Etihad. У свою чергу, допустимих доказів було недостатньо для встановлення вини клубу. Однак ФК МС не співпрацював належним чином з УЄФА, а отже має нести відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 10 мільйонів євро.

Розглянемо ці підстави детальніше.

Строки давності

Процедурні правила ІФКК встановлюють часові обмеження стосовно розслідування порушень. Фактично,  притягнення до відповідальності клубу за порушення є неможливим, якщо таке порушення відбулось більше ніж за 5 років до моменту обвинувачення.

Однак, процедурні правила ІФКК не надають визначення поняття «обвинувачення» та що більш важливо, моменту коли обвинувачення вважається повідомленим. Позиції сторін з цього приводу були очевидні: клуб вважав, що моментом обвинувачення є винесення рішення Арбітражної палати (14 лютого 2020 року), в той час, як УЄФА вважала моментом обвинувачення відкриття Слідчою палатою процедури розслідування справи (7 березня 2019 року).

КАС не прийняв жодну із позицій сторін, вирішивши, що моментом обвинувачення є винесення рішення Слідчої палати яким справа була передана до Арбітражної палати (15 травня 2019 року). Відповідно, 5-річний строк давності відраховується з моменту прийняття рішення Слідчою палатою.

Отже, УЄФА могла розглядати ймовірні фальсифікації інформації про фінансовий стан клубу у період з 15 травня 2014 року по 15 травня 2019 року.

Всі виплати Etisalat та частина виплат Etihad були здійснені раніше граничного строку, тому КАС міг розглянути лише частину виплат Etihad. Це суттєво зменшувало доказову базу, на підставі якої Арбітражна палата винесла своє рішення.

Доведеність вини клубу

Та чи достатньо допустимих доказів вини ФК МС? З приводу цього КАС зазначив наступне.

Перш за все, КАС нагадав яким має бути стандарт доказування – докази повинні бути «достатньо обґрунтованими». КАС також підтвердив послідовність арбітражної практики, яка полягає в тому що звинувачення у серйозному порушенні покладає обов’язок на сторону обвинувачення надати особливо переконливі докази, але при цьому не змінює стандарт доказування на вищий.

Обвинувачення УЄФА базувалось виключно на кореспонденції, яка потрапила до ЗМІ без згоди клубу, тобто незаконно. Звичайно, клуб намагався оскаржити допустимість доказів на цій підставі, заявляючи про порушення приватного інтересу клубу. Однак, КАС відхилив позицію клубу на тій підставі, що у даній справі публічний інтерес щодо встановлення істини переважає над порушеним приватним інтересом клубу.

Однак, на думку КАС, кореспонденція, яка була єдиним доказом, наданим УЄФА, лише вказувала на імовірність протиправного діяння, а не його здійснення. УЄФА не надала жодних доказів, що ФК МС дійсно реалізував протиправні фінансові схеми, тому наданих доказів було недостатньо.

У свою чергу, ФК МС надав багато доказів, в тому числі показань свідків, які суттєво покращили позицію клубу.

Обов’язок клубів співпрацювати з УЄФА

Однак навіть якщо вина клубу не була доведена, все ж таки штраф у вигляді 10 мільйонів євро доведеться виплатити.

Пам’ятаєте, ми говорили про обов’язок клубів співпрацювати з УЄФА? ФК МС не сприяв розслідуванню УЄФА, наприклад, не надавав усіх доказів тощо. Через це гаманець клубу все ж таки зменшиться.

Іронічно, але, на думку КАС, оскарження рішень УЄФА до арбітражу могло й не знадобитися, у разі належної та своєчасної співпраці клубу з УЄФА, оскільки в такому разі вірогідно, що УЄФА не винесла б свого рішення.

Рішення КАС інструкція, пам’ятка та досвід на майбутнє

Важливість рішення КАС важко недооцінити, при чому як для клубів, так і для УЄФА.

Перш за все, КАС надав тлумачення процесуальним положенням ІФКК, а саме — порядку розрахунку 5-річного строку давності розслідування порушень клубів зі сторони УЄФА, тим самим зробивши процес більш передбачуваним та зрозумілим для всіх.

Для УЄФА рішення КАС слугує інструкцією не лише відносно розрахунку процесуальних строків, але і сигналом до необхідності в більш ретельному розслідуванні  справ та збору доказової бази, достатньої для доведення порушення.

Для клубів рішення КАС є закликом до співпраці з УЄФА починаючи з ранніх етапів розслідування можливих порушень, а також прикладом успішного оскарження рішень УЄФА, попри попередню оцінку та перспективи шансів на успіх.

НАГАДАТИ ПАРОЛЬ