Як український бізнес в ЄСПЛ свої права захищає: 10 рішень юросіб проти України

2020-08-28

КИЇВ — 28 серпня 2020 року. Для українського бізнесу Європейський суд з прав людини (далі — ЄСПЛ) може стати останнім притулком правосуддя, коли знайти його в українських судах вже відсутня жодна надія. Ми підготували добірку цікавих, успішних справ українських компаній проти України, де бізнес зміг віднайти справедливість. 10 найгучнцікавіших рішень розглянули Артем Крикун-Труш, адвокат, юрист практики вирішення спорів, корпоративних злочинів та розслідування, державного регулювання бізнесу DLA Piper та Владислав Шутко, стажер практики вирішення спорів, корпоративних злочинів та розслідування, державного регулювання бізнесу DLA Piper.

1. «Українська Прес-Група» проти України»

У 1999 році журналістка газети «День» написала, що двоє кандидатів у президенти України насправді співпрацюють з чинним тоді Президентом Леонідом Кучмою. Політики подали на газету до суду та виграли у всіх українських інстанціях. Вичерпавши національні засоби юридичного захисту, ЗАТ «Українська Прес-Група» (власник газети «День») подали заяву до ЄСПЛ.

Чому рішення є знаковим?

Рішення є важливим для українського медіабізнесу, адже ЄСПЛ підтвердив право журналістів на оціночні судження щодо політиків. ЄСПЛ визнав Україну винною в порушенні права на свободу слова та зобов’язав державу-відповідача сплатити заявникові 588,12 євро компенсації матеріальної шкоди, 33000,00 євро компенсації моральної шкоди та 5521,07 євро відшкодування судових витрат.

2. «Інтерсплав проти України»

Спільне підприємство «Інтерсплав» виробляло продукцію з використанням переробленого металу, що купується в Україні. Його придбання оподатковувалося ПДВ за ставкою 20%. Значна частина продукції заявника експортувалася з України за нульовою ставкою ПДВ, тому заявник (на його думку) мав право на відшкодування ПДВ.

Чому рішення є знаковим?

Рішення ЄСПЛ на користь заявника є не менш важливим для українського платника податків, і на той час було знаковим за декількох причин.

По-перше, сума сатисфакції була чи не найвищою на той час у практиці проти України. Сплаті підлягали: судові витрати, які заявник поніс у національних судових провадженнях, а також 25000,00 євро відшкодування матеріальної шкоди та 560,00 євро судових витрат.

По-друге, права юрособи, що здійснювала господарську діяльність в Україні, чи не вперше були захищені в межах правозахисної системи Ради Європи.

По-третє, ЄСПЛ установив, що найбільш прийнятною формою сатисфакції могло би бути усунення адміністративної практики затримки відшкодування ПДВ, що суперечить ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі —Конвенція).

3. «Компанія «Регент» проти України»

Приватне підприємство Regent Engineering International Limited, зареєстроване на Сейшельських островах, скаржилася, посилаючись на п.1 ст.6 Конвенції та ст.1 Першого протоколу, на невиконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (МКАС) від 23 грудня 1998 року. За цим рішенням МКАС було стягнуто кошти на користь іншої компанії — ТОВ «СОМ», зареєстрованої в Чеській Республіці, за позовом проти ВАТ «Оріана», 99% якої належали державі. Компанія-заявник уклала з ТОВ «СОМ» договір про відступлення права вимоги та, відповідно, набула право на грошові кошти, присуджені вже згаданим рішенням МКАС.

Чому рішення є знаковим?

За декількох причин.

По-перше, компанії, які зареєстровані в інших державах і здійснюють господарську діяльність в Україні, можуть користуватися системою захисту прав людини Ради Європи.

По-друге, рішення ще раз підтверджує, що виконання арбітражного рішення є так само обов'язковим, як і рішення державного суду, й підпадає під захист ст.6 Конвенції.

4. «Газета «Україна-центр» проти України»

У червні 2002 року проводилися вибори міського голови міста Кіровоград (нині — Кропивницький). Тоді, 12 червня, під час виборчої компанії було проведено дві прес-конференції щодо кампанії в Українському незалежному інформаційному агентстві новин. Під час цих прес-конференцій місцевий журналіст Кіровограда звинуватив одного з кандидатів у замовленні його вбивства за 5 000 доларів США.

Газета «Україна-Центр» опублікувала статтю, яка, серед іншого, містила інформацію, надану цим журналістом щодо звинувачення. Кандитат подав дифомаційний позов і виграв суди проти газети в Україні. Як результат, газета «Україна-Центр» подали заяву до ЄСПЛ.

Чому рішення є знаковим?

Рішення ЄСПЛ на користь компанії-заявника є важливим для українскьких медіа, бо державу-відповідача (Україну) було визнано винною в порушенні права на свободу слова та справедливий суд. Врешті, Україна була зобов’язана сплатити підприємству-заявнику 8400,00 євро відшкодування матеріальної шкоди, 5000,00 євро відшкодування моральної шкоди та 830,00 євро судових витрат.

5. «Стебницький і «Комфорт» проти України»

Суд встановив порушення ст.1 Першого протоколу Конвенції через те, що у вересні 2003 року компанію-заявника визнали банкрутом у судовому засіданні за її відсутності. Компанія про це дізналася лише в березні 2004 року, та тільки в грудні 2005 року вищевказане рішення було скасовано, як незаконне. При цьому, весь цей час активи компанії контролювалися податковими органами.

ЄСПЛ оголосив скарги підприємства-заявника прийнятними та зобов’язав державу-відповідача до сплати заявнику 4000,00 євро відшкодування моральної шкоди і 33,00 євро компенсації судових витрат.

6. «ПАТ «КІРОВОГРАДОБЛЕНЕРГО» проти України»

У жовтні 2004 року один із українських суддів подав до Ленінського районного суду міста Кіровоград (нині — Кропивницький) позов до ПАТ «Кіровоградобленерго» зі скаргою на неправомірне знеструмлення квартири. Суди України всіх інстанцій вирішили справу на користь судді.

18 листопада 2005 року ПАТ «Кіровоградобленерго» звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до апеляційного суду Кіровоградської області та Державної судової адміністрації України, вимагаючи відшкодувати заборгованість судді та раніше присуджені засоби. Вимоги аргументувалися тим, що обов'язок компенсувати втрати від пільгового тарифу на електроенергію для суддів покладений на державу. Рішення українських судів усіх було інстанцій не на користь ПАТ «Кіровоградобленерго». Як наслідок, компанія звернулася з заявою до ЄСПЛ.

Чому рішення є знаковим?

Воно є важливим для права власності. ЄСПЛ задовольнив заяву компанії та постановив, що було порушення державою-відповідачем ст.1 Першого протоколу Конвенції через втручання в право заявника на мирне володіння майном. Як наслідок, ЄСПЛ ухвалив до сплати державою-відповідачем 95,67 євро відшкодування матеріальної шкоди.

7. «Агрокомплекс проти України»

Підприємство-заявник намагалося домогтися правосуддя через українські суди з питання непогашеної заборгованості ВАТ «ЛиНОС», стверджуючи, серед іншого, про відсутність можливості висунути власні заперечення щодо мирової угоди.  Крім того, оцінки вартості акцій Лисичанської нафтової інвестиційної компанії проведено не було, як і не було встановлено, чи мало ВАТ «ЛиНОС» право на погашення заборгованості за рахунок майна зазначеної вище компанії.

Рішенням ЄСПЛ було встановлено порушення ст.1 Першого протоколу Конвенції через перегляд українськими судами остаточного рішення, прийнятого на користь компанії-заявника, за формально нововиявленими, а фактично — надуманими обставинами.

ЄСПЛ зобов’язав державу-відповідача сплатити підприємству-заявнику двома частинами
27 000 000,00 євро відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також 30 000,00 євро компенсації судових та інших витрат.

8. «East/West Alliance Limited» проти України»

Українське представництво іноземної компанії передало до лізингу іншої компанії літаки. Податкова міліція, наклавши арешт у межах кримінального провадження, з часом визнала ці літаки «безхазяйними» та продала третім особам. Рішення суду на користь заявника про повернення арештованого майна тривалий час не виконувалося. Через вищезазначене, заявник оскаржував порушення права власності, права на справедливий суд і права на ефективний засіб юридичного захисту.

Чому рішення є знаковим?

За результатами розгляду справи можна стверджувати, що:

1. застосування лише одного з кількох способів захисту свого права не може вважатися не вичерпанням права на захист. Хоча український Уряд наголошував, що після невдалої спроби підприємства-заявника оскаржити виїмку документації у порядку цивільного судочинства, воно могло оскаржити це питання в порядку адмінсудочинства. Тобто, на думку держави, національні способи захисту вичерпано не було;

2. будь-яке втручання державного органу в право на мирне володіння майном має бути законним і пропорційнимСуд зазначив, що держава свавільно поводилася з вилученими літаками, що порушувало принцип законності. Наприклад, вилучення літаків під час кримінального провадження здійснювалося без належного оформлення документів: протоколи не містили жодних пояснень щодо накладення арешту на літаки та вказівок на порушення митного чи податкового законодавства. Важливо, що держава своїми діями позбавила заявника доступу до свого майна на строк понад 10 років.

Врешті, держава-відповідач була зобов’язана виплатити підприємству-заявнику 5 000 000,00 євро відшкодування матеріальної і моральної шкоди та 8000,00 євро судових витрат.

9. «ТОВ Полімерконтейнер» проти України»

Заявник скаржився на триваючу політику митного органу щодо присвоєння неправильного коду товарам, що імпортувалися, внаслідок чого з підприємства підлягали стягненню митні збори у більшому розмірі. Суди за позовом заявника неодноразово встановлювали неправомірність дій митних органів, але останні не припиняли подібні дії. Така практика митних органів, на думку компанії-заявника, порушувала його право власності та право на справедливий суд.

Чому рішення є знаковим?

Це рішення ЄСПЛ на користь компанії-заявника є подібним за знаковістю до справи «Інтерсплав" проти України»: компанія-заявник проходила етапи судового розгляду для повернення надміру сплаченого мита, тож ЄСПЛ встановив, що мало місце втручання в мирне володіння майном.

ЄСПЛ постановив сплату державою-відповідачем 3000,00 євро відшкодування моральної шкоди та 150,00 євро компенсації судових й інших витрат.

10. «ТОВ «Світ розваг» та інші проти України»

Заявниками виступили дві українські компанії: ТОВ «Світ Розваг» і ПП «Ігро-Бет», а також українська громадянка Наталія Станко. Пані Станко та «Світ Розваг» куревали гральним бізнесом, а компанію Ігро-Бет, що отримала ліцензію незадовго до його заборони, позбавили можливості розпочати фактичний бізнес.

Важливо зазначити!

Після пожежі, що сталася в травні 2009 року в ігровому закладі у місті Дніпро, Парламент ухвалив закон про заборону грального бізнесу в Україні. Незадовго до повної заборони, Мінфін України зупинило всі без виключення ліцензії на дозвіл займатися гральним бізнесом. Відповідний закон набрав чинності в червні 2009 року тому саме тоді усі ліцензії заявників на азартні ігри було скасовано згідно з документом. 

Заявники стверджували, що анулювання їхніх ліцензій на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор та ненадання їм відшкодування порушує їх право власності.

Чому рішення є знаковим?

Рішення ЄСПЛ на користь заявників є знаковим для питань компенсації понесеної шкоди, спричиненої змінами в законодавстві. ЄСПЛ ухвалив сплатити трьом заявникам 300 000,00 євро, 58 500,00 євро та 135 000,00 євро матеріальної шкоди, а також 17 000,00 євро 2 200,00 євро та 214,00 євро судових витрат.

НАГАДАТИ ПАРОЛЬ