КИЇВ — 30 липня 2020 року. Народні депутати запропонували змінити податкову політику щодо ІТ-галузі — відповідний законопроєкт «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування суб’єктів індустрії інформаційних технологій» №3933 було зареєстровано у Верховній Раді України 23 липня. Детально проаналізувати запропоновані новації допомогли Ілона Чута, членкиня Ради Комітету АПУ з питань телекомунікацій, інформаційних технологій та Інтернету, юристка, партнерка Digilaw та Максим Саєвський, адвокат, партнер Digilaw.

— Останнім часом законодавець постійно звертається до IT-спільноти з нормативними пропозиціями. Зокрема, наприкінці минулого року точились гарячі дискусії щодо 5-ї групи єдиного податку. Потім з’явився законопроєкт проти безпідставного вилучення комп’ютерної техніки на стадії досудового розслідування. Та загалом позитивні ініціативи так і не були реалізовані.

Схоже, що навіть у кризові часи народні обранці тримають IT-сектор у фокусі та не залишають спроб згенерувати зміни в цій галузі. Наразі в комітетах Верховної Ради перебуває законопроєкт №3933, який, на думку депутатів, спрямований на досягнення Україною європейського та світового лідерства в індустрії інформаційних технологій. Та що сховано за цією гучною презентацією?

Документ пропонує тимчасове (до 31.12.2030) введення спеціального режиму оподаткування для юридичних осіб та ФОП зі статусом суб’єкта індустрії інформаційних технологій. Такий статус можна отримати лише в разі відповідності здобувача визначеним критеріям, а саме:

— У суб’єкта відсутній податковий борг.

— Щодо суб’єкта судом не прийнято постанови про визнання боржника банкрутом відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

— Суб’єкт здійснює діяльність у сфері інформаційних технологій і комп’ютерних систем (доступні лише 6 КВЕД).

— Прибутки від здійснення такої діяльності дорівнюють або перевищують 90 % усіх доходів суб’єкта.

— Витрати на оплату праці в собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг дорівнюють або перевищують 50 %.

Відповідність наведеним критеріям має існувати протягом чотирьох попередніх кварталів. За змістом законопроєкту, для отримання бажаного статусу підприємець подає до податкової фінансову звітність та копії первинних документів. Контролери матимуть змогу запитувати додаткову інформацію та проводити документальну позапланову невиїзну перевірку для встановлення правдивості поданих заявником документів. Така жорстка процедура відбору передбачена, скоріше за все, з метою запобігання зловживань особливостями оподаткування суб’єктів індустрії інформаційних технологій.       

Тож які бонуси надає цей статус і чи можна прогнозувати черги з IT-компаній на його отримання?

Передбачається, що до прибутків суб’єкта індустрії застосовуватиметься ставка податку в розмірі 9% (замість загальної ставки податку на прибуток 18%). Щодо найманих працівників, то із заробітної плати пропонується утримувати 5% податку на доходи фізосіб (наразі ПДФО = 18%), при цьому за аналогічною ставкою у 5% (замість наявних 22% ЄСВ) здійснюватиметься і нарахування єдиного соціального внеску. Крім того, запроваджується звільнення від сплати військового збору. Якщо щодо зниженої ставки податку на прибуток додаткових питань не виникає, то інші дві пільги стосуються лише ситуацій, за яких розмір заробітних плат в компанії перебуває на досить високому рівні.

За задумом творців законопроєкту, умовою користування зниженими ставками у 5% є сплата розмірів ЄСВ та ПДФО, які не можуть бути меншими за стандартні ставки з п’ятикратного розміру мінімальної зарплатні. Тобто враховуючи, що МЗП у 2020 році становить 4723 грн, розрахунок мінімальної ставки податків і зборів такий:

ПДФО — 4 723 грн x 5 x 18% = 4 250,7 грн

ЄСВ — 4 723 грн x 5 x 22% = 5 195,3 грн

Наприклад, у певній IT-компанії зарплатня розробника за трудовим контрактом становить 70 000 грн. Тоді отримаємо такий розрахунок:

Безперечно, на практиці зазначеними пільгами зможуть скористатися лише великі IT-компанії, які працюють з розробниками на умовах трудових контрактів і демонструють значні операційні витрати. Якщо ж згадати, що у сфері IT модель діяльності за трудовими контрактами конкурує із системою, коли виконавець робіт реєструється в якості ФОП-платника єдиного податку (тим самим максимально сплачуючи 5% від доходу та 22% від мінімальної зарплатні), то шанси на успіх запропонованої системи виглядають сумнівними.

Іншим фактором, який грає не на користь запропонованій моделі, є можливість притягнення суб’єкта господарювання до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 200% від суми нарахованого податкового зобов’язання за порушення правил перебування на відповідній системі оподаткування.

Що врешті?

Отже, законопроєктом не передбачаються зміни до наявних систем оподаткування — єдиний податок продовжує функціонувати в первісному стані. У разі ж його прийняття питання, чи варто переходити на нову модель оподаткування, вирішуватиме саме власник після детального розрахунку внутрішніх бізнес-процесів. Ініціаторам же законопроєкту варто усвідомлювати, що такі податкові пропозиції без широкого експертного обговорення разом із представниками IT-сектора не мають перспектив бути прийнятими професійною спільнотою.