Рішення КСУ щодо справи про Фонд гарантування вкладів — загроза фінбезпеці України?

2020-06-25

КИЇВ — 25 червня 2020 року. 22 червня Конституційний Суд України несподівано відновив справу про потенційну неконституційність закону про Фонд гарантування вкладів фізосіб (далі – Закон про ФГВФО). В свою чергу, голова ФГВФО Світлана Рекрут звернулася до Президента України з проханням скликати Раду нацбезпеки України через загрозу державного масштабу. Отже, чому це рішення називають загрозою для стабільності фінансової системи України та якими можуть бути реальні його наслідки? Відповідь надав Юліан Хорунжий член Правління АПУ, старший партнер Ario Law Firm.

Спеціальний матеріал для 24 каналу.

— По-перше, варто зауважити, що побоювання директора-розпорядника ФГВФО у листі адресованому Президентові України здебільшого є обґрунтованими.

Та зазначу, що розгляд КСУ подання щодо конституційності Закону про ФГВФО жодним чином не може створювати загрози національній безпеці України. Така загроза може мати місце лише у зв’язку з ухваленням парламентом неконституційного закону та втратою неконституційним законом чинності після 6 років його застосування.

У зв’язку з цим подібні коментарі, які проголошуються окремими політиками містять ознаки втручання в здійснення правосуддя Конституційним Судом.

По-друге, на мою суб’єктивну точку зору, до Закону про ФГВФО є питання в частині статусу ФГВФО, значна частина функцій та повноважень якого дійсно може бути розцінена як владні та управлінські, що означатиме, що ФГВФО є органом державної влади. В такому випадку, враховуючи той факт, що ФГВФО не є конституційним органом, його повноваження можуть здійснюватись або Національним банком України, або відповідним державним органом, який входить до системи органів виконавчої влади (Уряду).

Крім цього, в правничій спільноті останнім часом часто можна почути точку зору про те, що процедури банкрутства банків слід взагалі передати до судової площини.

Через це, шанс того, що Судом може бути ухвалено рішення про визнання положень Закону про ФГВФО неконституційним існує та є більшим за математичну похибку.

Тим більше, що відповідні прецеденти Суд має — ним вже сформована позиція про необхідність неухильного дотримання ВРУ та Президентом конституційних повноважень під час створення та формування органів державної влади (зокрема, рішення Конституційного Суду від 13.06.2019 у справі про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг).

Щодо наслідків ухвалення рішення Конституційним Судом: можливі сценарії

Можливих сценаріїв розвитку ситуації достатньо багато, та прогнозувати рішення Суду, мабуть, не зважиться ніхто. Такі сценарії можна розділити на категорії від позитивного (визнання Закону про ФГВФО таким, що відповідає Конституції) до абсолютно негативного (Закон неконституційний з моменту ухвалення Судом рішення у цій справі).

Розберемо окремі елементи негативних сценаріїв.

Одразу слід зазначити, що побоювання з приводу легітимності ухвалених Фондом гарантування вкладів рішень у разі, якщо Закон буде визнаний повністю або частково неконституційним здебільшого гіперболізовані. Відповідно до Закону України «Про Конституційний Суд України», закони або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КСУ рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Тобто, у разі визнання Судом окремих положень Закону про ФГВФО неконституційними, відповідні норми законодавства не втратять законної сили заднім числом (з моменту прийняття відповідного закону). Тому відповідне рішення Суду не матиме прямим та автоматичним наслідком незаконність рішень ФГВФО та НБУ як щодо визнання банків неплатоспроможними та їх ліквідації, так і інших рішень в процедурі банкрутства цих банків, а відповідно про те, що «банкопад 2014-2018 р.р. скасовується» годі й говорити.

Та варто зазначити, що відповідно до процесуальних кодексів, рішення суду, які набрали законної сили можуть бути переглянуті судом за виключними обставинами, до яких віднесено, у тому числі, визнання неконституційним окремих положень закону, на підставі яких такі судові рішення були ухвалені.

Таких судових рішень – безліч. Вони стосуються як законності банкрутства банків, так і справ з яких із власників банку стягуються кошти за доведення банку до банкрутства, спорів про повернення майна банкам або вкладникам чи позичальникам, тощо. Ціна таких позовів – мільярди гривень.

Для тих, кого особливо хвилює питання націоналізації ПриватБанку у цій історії, зазначу, що у разі ухвалення КСУ рішення про неконституційність Закону (або його часткову неконституційність), рішення, що виносились щодо Привату справді можуть бути переглянуті судом у порядку такого виключного провадження.

Проте, необхідно враховувати, що КСУ в своїх рішеннях почав використовувати відкладальну умову визнання неконституційними, а, отже, нечинними, законів. Зокрема, коли закон, положення якого визнаються неконституційними, застосовувався протягом тривалого часу. Так, наприклад, відбулося у вже згаданій справі про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, а також у справі щодо конституційності ст.375 Кримінального кодексу України (про постановлення завідомо неправосудного рішення). Зокрема, в останній справі, Конституційний Суд відтермінував втрату чинності цієї статі на шість місяців для того, аби Верховна Рада увідповіднила її до Конституції України. Так само КСУ відтермінував і втрату чинності неконституційними положеннями ЗУ «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг». Мета та сама – приведення закону у відповідність до вимог Конституції.

Таким чином, якщо Суд застосує відкладальну умову визнання неконституційними положень Закону про ФГВФО, то парламент матиме час привести цей закон у відповідність до Конституції та рішення Суду. Так, припустимо, якщо Суд вкаже, що окремі повноваження ФГВФО не можуть ним здійснюватись, оскільки Фонд не є органом державної влади та такі функції можуть виконуватись НБУ чи органом виконавчої влади, то парламент матиме можливість протягом цього часу внести відповідні зміни до Закону про ФГВФО і виправити можливу помилку. Це в свою чергу ускладнить або й унеможливить перегляд винесених в процедурі банкрутства банків судових рішень в порядку виключного провадження, оскільки відповідне законодавче повноваження, яким керувався ФГВФО не ставиться Судом під сумнів, а спірним є лише суб’єкт, який приймав відповідне рішення. А оскільки на момент прийняття відповідного рішення, ФГВФО мав відповідні права, отож і рішення не суперечить законодавству.

Найгірший сценарій і для ринку, і для вкладників, і для судової системи можливий за умови, якщо КСУ визнає Закон неконституційним без відкладальної умови і Верховна Рада не матиме можливості увідповіднити законодавство до Конституції.

Тоді дійсно, на ринок чекає хаос. Адже, по-перше, знищується уся система гарантування вкладів фізичних осіб, а відповідно – і заморожуються процедури ліквідації банків, відшкодування коштів, можливого притягнення до відповідальності колишніх власників збанкрутілих фінустанов. Крім цього, самі банки-банкрути залишаться, по суті, поза законом, оскільки повноваження в ФГВФО – будуть відсутні, функціонувати як банки вони теж не зможуть, оскільки вони вже фактично не є банками та не мають відповідних ліцензій.

Також не слід забувати, про розумність строків розгляду справи Конституційним Судом, які на мою суб’єктивну точку зору, вже порушені. Та, чим довше КСУ розглядатиме цю справу (а це вже на сьогодні понад 4 роки), тим більше проблем виникатиме у правозастосуванні.

Враховуючи викладене та значну кількість варіантів розвитку подій, однак яку можливо прогнозувати, я б на місці влади готувався до всіх можливих сценаріїв, наробляв відповідні стратегії та проєкти законодавчих актів.

НАГАДАТИ ПАРОЛЬ