АПУ & ВС: одинадцятий вебінар. Володимир Кравчук

2020-06-19

КИЇВ – 19 червня 2020 року. З огляду на рекордну кількість питань від глядачів щодо принципів адміністративного судочинства, ми не обмежилися рубрикою «Поза кадром». Так, відбулася додаткова онлайн-зустріч із суддею Касаційного адміністративного суду у складі  Верховного Суду, Президентом АРССУ, членом Правління АПУ, Володимиром Кравчуком. З підсумками першого вебінару можна ознайомитися за посиланням.

Всі вебінари можна переглянути на Youtube-каналі АПУ. Наступна зустріч відбудеться 25 червня, зареєструватися можна за посиланням.

«Судове рішення – це державний план вирішення проблеми»

Яким має бути адміністративне судочинство? В першу чергу ефективним. Пан Кравчук нагадав, що судді зобов’язані в своїй роботі керуватися засадами якості, справедливості та дотримання розумного таймінгу. Суддя згадав і про Європейську конвенцію з прав людини, де зафіксований обов’язок держави забезпечити право на ефективний захист, навіть у випадку, коли порушником прав є саме держава. Він зауважив – це слабке місце українського законодавства, на жаль проблема з виконання судових рішень є ключовою для суду. Так, навіть найкращі рішення не мають шанси стати реальністю, часто вони не впливають на матеріально-правові відносини тільки через їх невиконання.

Постулати ефективності: 3 ключі

Серед них Володимир Кравчук виокремив: реальний захист прав, швидкість та доступність (в контексті грошових витрат). При цьому реальність залежить від якості, помножене на негайне виконання рішення. Суддя підкреслив – виконання, при цьому, є головною частиною судового провадження.

В свою чергу, якість рішення полягає у зрозумілості, дієвості, «виконуваності» та її незалежності, при цьому, від позивача. Крім того, рішення має включати запобіжники від повторень порушень та утворенню нових спорів.

Проблеми щодо способів захисту: практичне

Серед них пан Кравчук виокремив проблему невиконання суб’єктом владних повноважень рішення, а саме – спонукання його до зворотного. Так, він розповів, що найпопулярніше рішення проблеми містить Кодекс адмінсудочинства в частині визнання бездіяльності протиправним та зобов’язання вчинити деякі дії. Редакція була доповнена – так, суд може зобов’язати суб’єкта прийняти рішення на користь позивача. Та що робити у випадку, коли суб’єкт має право прийняти рішення на власний розсуд, наприклад, обрати розмір штрафу? В такому випадку зобов’язання суду для суб’єкта враховує його правову оцінку.

На практиці це спосіб викликає низку суперечностей – часто навіть суди не застосовують його в 100%-й «точності».

Проблема балансу влад

Суддя зауважив, що в дійсності, якщо суб’єкт владних повноважень приймає незаконні рішення, найбільш ефективним було б прийняття відповідного рішення саме судом. Проте, чи правильний це підхід? Адже, при ньому, СВП будуть просто перекладати свої повноваження та проблеми на суд.

«Проблема не в тому, що суди не хочуть виконувати свою роботу, а в тому, що вони, як гілка судової влади, не мають вирішувати управлінські питання. Управлінням в країні займається виконавча влада. Правила ж, за яким воно здійснюється – законодавча», - підкреслив Володимир Кравчук.

Відтак, відповідно до принципу «належного врядування», суб’єкт повинен виправляти свої помилки самостійно – такий підхід забезпечує реальний розподіл та баланс влад. Крім того, він є чудовим запобіжником від необгрунтованого втручання суду до роботи інших гілок.

«Стріляє не пістолет, стріляє людина»

Судові «стимули» до виконання

Про реальність виконання треба говорити саме в контексті таких «стимулів»: 1. Окремої ухвали, 2. судового контролю та 3. відшкодування шкоди.

Перший інструмент є традиційним в адміністративному судочинстві, універсальним. Так, коли суд виявляє порушення, може постановити окрему ухвалу, направити її відповідним суб’єктам для вжиття заходів. Крім того, окрема ухвала є підставою для дисциплінарної відповідальності службовця. Проте, судом таких ухвал застосовано не так багато - їх кількість за 2019 рік складає 604, а за перше півріччя 2020 – 341, з яких 1 – ухвала Верховного Суду. При цьому, наведену статистику, за словами судді, вважати релевантною не можна, а фактична кількість таких справ на рік складає близько 200.

З найгучніших кейсів пан Кравчук згадав про справу «Полімерконтейнер проти України», де констатовано, що судові рішення були позбавлені будь-якого процесуального ефекту.

Другий інструмент – унікальний, за словами судді, компонент, який дозволяє суду після ухвалення рішення контролювати його виконання через звіт. За його результатами, суд може накласти на керівника СВП штраф. При цьому, половина від суми стягується на користь позивача, інша – до Держбюджета України.

Врешті, цей інструмент 1. грає провідну роль у виконанні рішення, 2. підвищує ефективність до 90%, 3. враховує сатисфакцію за невиконання, 4. встановлює персональну відповідальність керівника та 5. має потужний профілактичний ефект.

Нарешті, третій інструмент передбачає чотири функції: компенсаційну, сатисфакційну, каральну та профілактичну.

Крім того, Володимир Кравчук розповів про принципи верховенства права в контексті адміністративного судочинства, зосередив увагу на принципах змагальності, офіційності та диспозитивності та наостанок відповів на запитання глядачів.

З презентацією Володимира Кравчука можна ознайомитися за посиланням.

НАГАДАТИ ПАРОЛЬ