Новини

Комітет АПУ з ІВ & ключова роль на шляху до успішного реформування сфери

2020-06-13

КИЇВ – 13 червня 2020 року. Вже незабаром відбудеться історична для галузі інтелектуальної власності подія – створення Національного органу інтелектуальної власності (НОІВ), як фінальний акорд реформування. Ключову роль в події зіграла саме Рада Комітету АПУ з ІВ, розробивши альтернативний проєкт 2255-1, адже базовим, №2255 вносилися лише незначні зміни. Обговорення, напрацювання, звернення до законотворців і навіть виступ на Парламентських слуханнях – врешті, документ було суттєво доопрацьовано. Внесені юристами правки врахували, проте, частково, тому низка недоліків законопроєкту збереглася. Так, члени Ради Комітету надали другий блок, вже додаткових зауважень. Але, цього разу вектор руху з боку законотворців змінився.

Так, 3 червня відбулося засідання Комітету ВРУ з питань економічного розвитку. Впродовж 15 хвилин депутатам вдалося розглянути 402 правки. Та чи реально це насправді?

Ми вирішили дізнатися про деталі обговорення від його учасників, Олександра Мамуні (О.М.), Голови Комітету АПУ з інтелектуальної власності, партнера ЮФ AEQUO, патентного повіреного, адвоката та Катерини Сопової (К.С.), заступниці Голови Комітету АПУ з інтелектуальної власності, судової експертки у сфері ІВ, патентної повіреної України.

«Фактично, НОІВ буде створений завдяки нашій роботі. Проте, на фінальному етапі його редакції, слухати нас не захотіли»

— Як ви оцінюєте засідання Комітету ВРУ з питань економічної політики, як все пройшло, наскільки виправдалися ваші очікування?

О.М.: Ми брали участь в Комітеті через ZOOM. Реально туди були допущені лише народні депутати діючого скликання.

І назвати повноцінною онлайн-участь взагалі не можна, адже її ефективність була мінімальною. Наприклад, я хотів взяти слово, навіть почав щось говорити /посміхається/. Спочатку були технічні проблеми, потім ще якісь.

К.С.: Всі 402 правки розглянули за 30 хвилин. Звичайно, багато з чим у законопроєкті ми згодні, бо його редакція вже була істотно опрацьована. Та окремі, запропоновані Комітетом ВРУ положення були для нас принциповими, особливо правки щодо складу наглядової ради — тут нас просто не захотіли почути.

О.М.: Власне, де-факто виходить, що ми були не учасниками, а спостерігачами процесу. Відповідно, і те, що ми намагалися донести від Комітету, не почули.

— У прямому сенсі, правильно розумію?

О.М.: Спочатку в прямому сенсі, потім у переносному. Я озвучив правки, які ми підтримували. Проте, Роксолана Підласа, модераторка заходу та основна доповідачка, наголосила, що, як виявляється (!) таких правок не існувало. Це неправда, проте я не міг їй заперечити — знову ж таки, «перевага» онлайну.

К.С.: Це справді виглядало дуже дивно. І це при тому, що якби не АПУ, і не поданий нами альтернативний законопроєкт, то не було б нічого: ні кваліфікаційних вимог, ні конкурсу на керівника, ні Наглядової ради. Нагадаю, що в законопроєкті, прийнятому в першому читанні, були лише визначення термінів та короткий перелік повноважень НОІВ.

— Чи правильно я розумію, що ви не раз запрошували саме Роксолану Підласу на засідання Комітету АПУ з ІВ для обговорення законопроєкту, проте в останній момент вона чомусь скасовувала візит?

О.М.: Так все правильно. Ми запрошували і Руслана Стефанчука і Роксолану Підласу. Прийшов тільки Тарас Тарасенко, який участі у Комітеті (3 червня) не брав. Хто був присутнім на Комітеті, взагалі складно зрозуміти, бо камера була встановлена ​​під таким кутом, що видно було лише кількох людей.

К.С.: Точно, чути було жахливо, видно — теж. Ми прислухалися, придивлялися. Особисто я, присутніх впізнавала за голосом — камера справді була розміщена вкрай незручно.

О.М.: Зрозуміло, що брати участь у такій дискусії, дуже складно. Тобі дають слово, а потім вже «все», час минув. Ти можеш сказати що завгодно: дурість або щось геніальне. Без огляду на зміст, хтось присутній в залі, відповість: «Так не було цього!». І ось і фінальне «все» — ти не можеш заперечити, чи взагалі надати хоч якийсь фідбек. І нікого не буде цікавити — все ж «було» або «не було».

Я посилався на поправки з конкретними номерами, перераховував їх, називав конкретних авторів. А депутат просто сказала «У нас таких правок немає» і на цьому дискусія закінчилася. 

К.С.: Дійсно, депутатам складно орієнтуватись у такій кількості правок і коментарі часто були дивні. Шкода, що професійну спільноту не вдалось залучити до обговорення.

— Були позитивні сторони обговорення?

О.М.: Так, принципове рішення про створення НОІВ, та рекомендація законопроєкту до голосування. Проте, враховуючи факт абсолютного ігнорування позиції юридичної спільноти та спосіб, в який це було зроблено — то, звичайно, погано. Фактично, як вже сказала моя колега, на наші правки та пропозиції, ніхто не звертав уваги.

— На що були спрямовані ваші правки? Якими можуть бути наслідки їх ігнорування?

К.С.: Від нас пропозицій всього було три. Перша — щодо кваліфікаційних вимог до керівника, друга — щодо складу Наглядової ради. Третя — щодо перехідних положень. Щодо останнього — відсутнє навіть конкретне рішення Комітету.

О.М.: Щодо першого, кваліфікаційних вимог. Пропозиція мала на меті уникнення призначення «своїх» людей. До слова, саме ми запропонували проведення конкурсу на цю посаду, і пропозиція була прийнята. Це важливо, адже в першій редакції такого не передбачалося, а вимоги до керівника НОІВа були сформульовані дуже дивно — ніби «під конкретних людей». Це нам вдалося частково виправити — конкурс є, щодо вимог — значну частину пропозицій прийнято.

Друге - Наглядова рада при НОІВі. Ми пропонували ввести туди представників професійної громадськості та бізнесу, оскільки ІВ — це більше саме про останнє. Та депутати, на жаль, направили туди, в основному, представників держорганів і організацій.

К.С.: Спочатку, відповідно до концепції реформування, Наглядова рада взагалі мала виглядати зовсім інакше як громадський та професійний контроль. Правки Сергія Тарути та Бориса Приходько були найбільш вдалі, їх склад Наглядової ради був абсолютно адекватним і збалансованим: представники органів влади та професійна спільнота, 50/50. Врешті, з 7 представників до Наглядової ради буде включений лише 1 — від професіоналів, — а саме патентних повірених.

Правда Сергію Іонушасу, все ж нібито вдалося домогтися додати до складу Наглядової ради хоча б двох представників від патентних повірених.

Крім того, ми наголошували на обов'язковості саме спеціальної освіти для керівника НОІВ. Альтернативна юридична не може замінити освіту у сфері ІВ. НОІВ — це експертний орган, тож і посада його керівника є відповідною. Не політичною як, наприклад, керівник департаменту або заступник міністра Мінекономіки. Саме керівник НОІВ затверджуватиме рішення про реєстрацію об'єктів ІВ або рішень Апеляційної палати. Тож спеціальна освіта тут грає майже ключову роль.

Радує хоча б факт обов'язковості 10-річного стажу — він гарантуватиме зайняття посади точно компетентною особою.

— Чому взагалі так відбувається?

О.М.: Є припущення, що до Ради будуть призначатися представники організацій, які зможуть впливати на подальші призначення людей. Ми хотіли цього уникнути, та безрезультатно. Руслан Стефанчук прокоментував це так:

«У Наглядовій раді мають бути представлені саме державні інтереси, а не приватного бізнесу для лобіювання власних». Це дуже дивний, радянський підхід, відверто кажучи.

— Повернімося до ваших пропозицій. Якою була третя?

К.С.: Найголовнішою! Мова йде про перехідні положення, де немає ні слова про Укрпатент, хоча НОІВ створюється саме на його базі. Для уникнення ризиків і збереження правонаступництва, ми запропонували внести відповідне формулювання, на якому наполягав на Комітеті ВРУ народний депутат Борис Приходько. Проте той його не підтримав з незрозумілих причин  аргументів ми також не почули і досі не знаємо якими будуть перехідні положення.

Без огляду на причини, в жодному разі не можна упускати фундаментальні речі в перехідних положеннях, оскільки законопроєкти 2255, 2258, 2259 не узгоджуються між собою. Це може призвести до розбіжностей у визначенні термінів. Редакція, запропонована на Комітеті Сергієм Тарутою та Борисом Приходько прибирала ці неузгодженості, а НОІВ пропонувався, як функціональний правонаступник Мінекономіки щодо окремих функцій та повноважень з реалізації держполітики у сфері ІВ. Крім того, і як правонаступник ДП «Укрпатент» в обсягах, визначених Мінекономіки. Ми сподіваємось, що Комітет ВРУ таки дослухається цих пропозицій.

— Яка подальша доля законопроєкту?

О.М.: Перешкод для винесення його на розгляд до ВРУ немає. Коли це відбудеться я не знаю, проте, думаю, що скоро.

— А, загалом, законопроєкт все ж вийшов позитивним?

О.М.: Так, і його варто було б прийняти вже давно. В першу чергу, задля завершення розпочатої інституційної реформи та створення однієї організації, яка б зосередила всі функції держави у сфері ІВ.

— Як результат?

О.М.: Для бізнесу наявність єдиної відповідальної особи — благо, яке сприятиме розвитку та спрощенню відносин у сфері.

Далі буде.