Карантинні хроніки очима керівників ЮФ. Глава 17, завершальна. Сергій Боярчуков

2020-05-22

КИЇВ — 22 травня 2020 року. Впродовж двох місяців карантину ми пильно слідкували за розвитком подій на охопленому карантинним штормом юридичному ринку. Капітани найбільших кораблів допомагали побачити картину подій на власні очі. Напередодні останнього, підсумкового випуску наших хронік, ми поспілкувалися ще з одним капітаном. Юристом, який називає світ правничого бізнесу — океаном, повним піраній. І в будь-якому штормі він — ніби риба в воді. До Вашої уваги — капітанський місток Сергія Боярчукова, керуючого партнера ЮК «Алєксєєв, Боярчуков та партнери».

«Zoom підходить для таких моментів, коли ти просто хочеш висловити власну позицію. Але чомусь тобі ліньки писати»

Карантин, 2 місяці по тому. Ваші враження.

Загальне враження — епідеміологічність ситуації була дещо перебільшена. Особисто я ходив на роботу щодня. В прямому сенсі — не було жодного дня, коли мене чи моїх партнерів не було б на місці.

Як адаптувалися?

Ми кардинально змінили графік роботи офісу. По-перше, запровадили гнучкий робочий час. По-друге, надали можливість людям працювати в дистанційному режимі. Кожен, за рівнем власного комфорту, обирав зручний для себе формат: дистанційка чи офіс. Дехто навіть, за бажанням, міг і в офісі ночувати — приходив і працював саме так, аби не зустрічати людей. Таким чином, 50% працювала вдома, а 50% — в офісі.

Як я вже сказав, з моїх особистих спостережень, серйозність ситуації все ж була трохи перебільшена. Та, усвідомлюючи те, яким чином вона все ж склалася, головним критерієм вибору підходу до робочого графіку ми обрали саме ментальне ставлення співробітника до ситуації.

Простіше кажучи, «якщо людина боїться — сидить вдома». Якщо ні — будь ласка, нехай приходить в офіс, ми не можемо та не хочемо йому забороняти.

Для чого або у зв'язку з чим епідеміологічність, на Вашу думку, була перебільшена?

Ви, мабуть, самі чули, існує декілька теорій змови щодо цього /сміється/. Не робитиму прогнозів, я не геополітичний чи епідеміологічний експерт. Та однозначним є те, що, чи то карантин приховував початок божевільної кризи, чи то стимулював його до початку, — та ці поняття з'явилися в нашому житті одночасно.

Від початку року говорили, мовляв, є якась криза, та незрозуміло де саме — чи то за кутком, чи ще далеко, чи взагалі вже настала. Як тільки ж настав карантин, усі одразу зрозуміли — ось вона, криза, прийшла.

Повернемося до початку карантину. Перша реакція на форс-мажор.

У двох словах — «біда економіці».

Перші кроки щодо Вашого бізнесу

По-перше, як вже зазначив, ми сказали співробітникам — «як кому подобається, той так і працює». Всі ж партнери на наступний день вийшли на роботу. Старші юристи — в переважній більшості теж. Хтось попросив окремий кабінет, хтось сидів у масці, а дехто заливав все навколо дезінфектором.

Ми вирішили, що не маємо права диктувати умови поведінки в момент загальної паніки. У кожного різний характер і ментальність. Зрештою, у всіх унікальні особисті ситуації: зі здоров'ям в першу чергу. Тому наші співробітники обирали самі.

Як ви забезпечували контроль за роботою при цьому? Коли частина співробітників на дистанційці, частина — в офісі?

Завдань, які не могли б зачекати стало набагато менше. В основному — це все стосувалося судових спорів з прив'язкою до конкретних засідань. Відповідно, люди собі спокійно готувалися до судів вдома, а, безпосередньо, на судові засідання вже приходили особисто. Так вже вийшло, що досвіду проведення онлайн судового засідання в нас немає.

До речі, онлайн. Мені ж таки довелося освоїти програм Zoom, скільки б я не пручався.

І як вам?

Я звик до живого спілкування, і мені дуже важко дається розмова з людиною через екран. Нічого з собою зробити не можу.

Ви — за оффлайн, живу комунікацію?

Безумовно! Коли ти говориш з людиною, то бачиш його емоцію, можеш його запалити або навпаки. Заради цього ми й спілкуємося — це обмін емоціями! Zoom підходить для таких моментів, коли ти просто хочеш висловити власну позицію. Але чомусь тобі ліньки писати.

Зараз триває ослаблення карантину. Як скоро він закінчиться остаточно, Ваша думка?

По-перше, хотілося б, аби якомога раніше припинилася масова істерія. Тому що її вплив беззастережний — вбивчий для економіки.

Я не лікар, тож мені важко судити про реальний рівень загрози ситуації. Мерія Києва, в принципі, втілила всі адекватні кроки, які мала б втілити.

Якими Ви бачите наслідки (не)вжитих владою заходів і карантину в цілому?

Для юридичного ринку? У нас все працює. Я ж казав і буду казати, що наша робота відрізняється від інших. Для нас такі ситуації — тільки сприятливі. Що буде? Вийдемо з карантину — лише тоді все буде прояснюватися.

Під час обмежень загальна ділова активність значно впала. Знову ж таки, відповідно до нашого досвіду — ми працювали лише в контексті певних судових засідань, які були заплановані ще до карантину. Нових проєктів ми не починали.

Подивимося, як воно буде. Наприклад, всі говорять про мораторій на банкрутство, який повинні ввести, бо підозрюють, що половина підприємств потрапили під його ознаки. Будемо дивитися, чи приймуть його.

Але в одному я впевнений точно — юридичної роботи буде більш, ніж достатньо.

В цілому. Наслідки карантину. Криза тільки починається, або він вже в розпалі? Що чекає на світ? Згуртованість, диджиталізація, нові підходи чи Апокаліпсис?

Та Бог його знає. Завжди належав до людей, які глобально про світ не думають (нехай світ на мене не ображається). Я завжди думав конкретно про свою сім'ю та компанію. В іншому - що буде, те буде, я на це в будь-якому випадку впливати не можу.

Ваша універсальна релігія або девіз для: до, під час і після карантину? Для колег, співробітників, і взагалі для всіх.

Є такий собі, Діма Гадомський. За ним закріпився сильний образ «любителя кріпкого словечка» на території українського юрбізу. І ось, одного разу, він написав просто приголомшливу фразу, яку я підтримую всіма руками та ногами:

«*Працюй невпинно»

*цензура редакції. Оригінал цитати можна

побачити на ФБ-сторінці Діми Гадомського.

Головний висновок або урок за підсумком карантину?

Якщо чесно, мені сподобався ще один пост однієї з моїх подруг у Фейсбуці. Мовляв, карантин оголив насправді давно існуючі проблеми.

Хто вічний ледар — той «ай!», злякався, сівши на диван і сприйняв карантин, як відпустку.

Хто панікер — той злякався, розпочав паніку, закупився продуктами, патронами та готувався до зомбі-апокаліпсису.

А хто все життя працював, не звертаючи уваги на те, що відбувається навколо, — так і продовжив працювати, не особливо звертаючи уваги на те, що відбувається навколо /посміхається/

Кожен почав займатися своєю, улюбленою справою, так би мовити.

Це, напевно, і є головний урок, який нам подарував карантин, який ми маємо винести.

НАГАДАТИ ПАРОЛЬ