КИЇВ — 18 лютого 2020 року. 3 лютого Комітет АПУ з трудового права звернувся до Голови Комітету Верховної Ради України Галини Третьякової. Крім того, Сергій Сільченко та Валерія Савчук взяли участь у робочій групі з обговорення положень проєктів Трудового кодексу України  №2410, Кодексу України про працю №2410-1, Закону України про працю №2708 та Закону України про працю №2708-1. Про підсумки її діяльності ми поспілкувалися з очільником Комітету АПУ з трудового права Сергієм Сільченком.

Найголовніші підсумки одним реченням.

Найголовнішим підсумком можна вважати рішення Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів (далі Комітет) про те, що жоден із наявних у Комітеті законопроєктів, не буде вноситися до Верховної Ради. Буде розроблятися новий, збалансований проєкт Трудового кодексу (далі ТК) з урахуванням принципів соціального діалогу.

Про позитивні підсумки.

Головний позитивний підсумок – знизився градус соціальної напруги. Були почуті голоси, вимоги та пропозиції як роботодавців, так і профспілок.

Враховано і факт членства України у Міжнародній організації праці. Це означає, що розвиток трудового законодавства має відбуватися з повним дотриманням міжнародних стандартів. Тому є сподівання, що процес розробки проєкту ТК буде відбуватися у наявному правовому полі, з дотриманням інтересів усіх соціальних партнерів.

Про негативні аспекти.

Радше про те, чого не вдалося досягти. Поки немає широкого залучення науковців до розробки проєкту Трудового кодексу. На жаль, представлені експерти не репрезентативно відображають поточний стан розвитку науки трудового права. Хоча можливість долучення науковців є, хоча і важко зрозуміти логістику та статус цих експертів.

На засіданнях Робочої групи я зазначав про необхідність розробки кількох базових домовленостей - так званих реперних точок – між роботодавцями, профспілками та державою. І вже потім, за участі науковців, необхідно розробити концепцію Трудового кодексу.

Але поки що науковці залишаються десь осторонь.

Подальший розвиток подій. Декілька векторів.

Перший з них – якщо, не зважаючи на діяльність Робочої групи та ініціативи Комітету, політичне рішення про швидке ухвалення Закону про працю все ж буде прийняте. Тобто, один із законопроєктів все ж буде внесений до Верховної Ради, передусім, №2708. Це призведе до грандіозного обурення профспілок, підвищення градусу напруги та масових акцій. Щось на кшталт трудового майдану. Був податковий – буде трудовий. Цілком можливо.

Другий варіант – якщо підсумки, якими завершилося засідання Робочої групи, все ж будуть реалізовані з широким обговоренням, де всі зацікавлені особи зможуть, як мінімум, бачити процес напрацювання. Тоді, приблизно потягом кількох місяців буде підготовлений новий проєкт Трудового кодексу, який винесуть на обговорення громадськості. Вже після того він буде внесений до Парламенту у якості законопроєкту.

Оцінка проєкту закону про працю. В чому взагалі полягала проблема?

Основний негатив полягав у тому, що цей закон розроблявся кулуарно, ніхто його не бачив. Ні з ким не радилися. Просто поставили всіх перед фактом – «ініціатива є, знайомтеся!». Це перше.

По-друге, треба розуміти, що соціально-трудові відносини – це дуже чутлива сфера. Там не допустима дискримінація. Розмови про спрощення доступу на ринок праці, шляхом надання роботодавцям права вільного звільнення працівників – це, як мінімум, перекручування фактів. Адже будь-яку концепцію трудових відносин потрібно впроваджувати виключно з урахуванням реальних умов життя суспільства.

Про це я говорив на засіданні робочої групи. Впроваджувати ефективну модель, за якої працівника можна звільнити в будь-який момент, можна лише за умов, коли:

— Ефективно функціонує правосуддя, будь-який трудовий спір вирішуються швидко. При цьому суди не просто формально слідкують за дотриманням букви закону, а ретельно перевіряють обґрунтованість звільнення. Тоді будуть і шанси визнання факту звільнення незаконним.

— Працівник не боїться звільнення, наприклад, тому, що йому гарантована висока допомога по безробіттю, як у скандинавських країнах

І коли йде мова про руйнування стабільності трудових відносин заради підвищення ефективності ринку праці – це вкрай непродуманий крок з боку розробників.

По-третє. Законопроєкт №2708 – це спроба декодифікації трудового законодавства. Скасовується низка законів, їх положення не зводяться до кодифікованого документа, а замість цього приймається усічений варіант Кодексу законів про працю. Звичайно, це крок назад у розвитку трудового права.

В умовах сьогодення, все ж варто залишити мінімальні державні гарантії у сфері праці, закріплені писаним правом - кодифікованим актом.

Щодо позиції Комітету АПУ з трудового права. На початку лютого Комітет АПУ направив відкрите звернення Голові Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів стосовно ризиків, який несе цей проєкт закону. Чи були враховані пропозиції під час робочої групи?

Вони не залишилися поза увагою, їх детально аналізували, і врешті ухвалили зважене рішення. Тож, наш голос все ж був почутий серед інших голосів. Більшість з членів робочої групи зазначали про те, що жоден із законопроєктів (особливо №2708) наразі не може бути внесений до ВР та не може стати законом.

Радує, що нам вдалося донести головну думку – про необхідність зваженого підходу до законотворчого процесу.

На щастя нинішня робоча група сформована з урахуванням тристороннього діалогу. Зараз там мають працювати і домовлятися профспілки, роботодавці та держава. Ми продовжимо уважно моніторити процес розробки нового Кодексу. Комітет Асоціації правників України з трудового права буде впевнено доносити свою позицію, аби вона була врахована у процесі розробки.