Комітет АПУ звернувся за роз’ясненнями щодо дій банків та небанківських установ

2018-05-30

КИЇВ – 30 травня 2018 року. Комітет з банківського, фінансового та страхового права Асоціації правників України звернувся до Голови Державної служби фінансового моніторингу Ігоря Черкаського та Голови Національного Банку України Якова Смолія з проханням повідомити позицію очолюваних ними органів щодо певних дій небанківських фінансових установ або установ банку.

У зв’язку з набранням чинності змін до деяких нормативно-правових актів, що регулюють діяльність небанківських фінансових установ, а також враховуючи певну непослідовність позицій представників регуляторів фінансового ринку, з якою зіткнулися деякі члени Асоціації, з метою належного застосування законодавства з питань фінансового моніторингу при виконанні функцій суб’єкта первинного фінансового моніторингу небанківською фінансовою установою Комітет просить надати роз’яснення щодо таких питань.

1. Здійснення ідентифікації клієнтів — банківських установ.

Відповідно до ч. 15 ст. 9 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі — Закон про запобігання), ідентифікація та верифікація клієнта не здійснюється у разі вчинення правочинів між банками, зареєстрованими в Україні. Таким чином, коли один банк є клієнтом іншого, ідентифікація та верифікація не здійснюється.

На практиці є випадки, коли банк є клієнтом небанківської фінансової установи, яка має ліцензію Національного банку України на здійснення переказу коштів без відкриття рахунків (далі — НФУ). Наприклад, на підставі агентського договору НФУ може здійснювати приймання та переказ коштів на користь банку.

НФУ так само, як і банк, є суб’єктом первинного фінансового моніторингу та зобов’язана здійснювати ідентифікацію та верифікацію клієнта. Однак оскільки НФУ не є банком, вона не підпадає під зазначене виключення та зобов’язана здійснювати ідентифікацію банківської установи, зареєстрованої в Україні, при укладанні з такою банківською установою договорів про надання фінансових послуг з переказу коштів, зокрема агентських договорів. Таким чином складається ситуація, коли щодо аналогічного клієнта — банку один суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний здійснювати ідентифікацію та верифікацію клієнта, а інший — ні. Комітет просить повідомити, чи планує Державна служба фінансового моніторингу ініціювати зміни до законодавства, які б дозволили НФУ не здійснювати ідентифікацію та верифікацію клієнтів, які є банками.

2. Статус переказів коштів, прийнятих за допомогою ПТКС, які належать банківським установам або іншим НФУ.

На підставі отриманої ліцензії на переказ коштів без відкриття рахунків небанківська фінансова установа здійснює приймання коштів через мережі програмно-технічних комплексів самообслуговування (ПТКС), які належать партнерам — банківським установам або іншим НФУ, для подальшого їх переказу кінцевим отримувачам. Прийняті через ПТКС партнера кошти надходять у безготівковій формі на рахунок небанківської фінансової установи в обслуговуючому банку, з якого виконується подальший безготівковий переказ коштів кінцевим отримувачам.

Комітет просить надати роз’яснення, якою вважається форма розрахунку за переказами, ініційованими через партнерські мережі ПТКС для небанківської фінансової установи — готівковою чи безготівковою?

Чи підлягають такі перекази обов’язковому фінансовому моніторингу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 15 «Фінансові операції з готівкою (внесення, переказ, отримання коштів)», якщо:

— загальна сума прийнятих через один ПТКС переказів дорівнює чи перевищує 150 000 гривень;

— загальна сума подальшого переказу одному кінцевому отримувачу дорівнює чи перевищує 150 000 гривень.

3. Виявлення операцій, що підлягають фінансовому моніторингу.

Статтями 15 та 16 Закону про запобігання визначені ознаки фінансових операцій, що підлягають обов’язковому та/або внутрішньому фінансовому моніторингу. Визначення терміну «фінансова операція», яке надане у статті 1 цього Закону, передбачає що фінансовою операцією є, зокрема, будь-які дії щодо активів клієнта, вчинені за допомогою суб’єкта первинного фінансового моніторингу.

НФУ при наданні фінансових послуг із переказу коштів на підставі агентських та інших договорів є посередниками між платниками та отримувачами переказу та здійснюють такі дії щодо активів своїх клієнтів: приймають кошти від платників протягом операційного дня; акумулюють ці кошти в розрізі отримувачів; виконують переказ загальної суми прийнятих платежів на користь кожного отримувача.

Чи підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу фінансові операції з переказу загальної суми платежів клієнту-отримувачу, щодо якого під час оцінки ризиків НФУ встановлено високий ризик, якщо сума такої виплати дорівнює чи перевищує 150 000 гривень, але складається з переказів кількох клієнтів-платників, сума кожного з яких є меншою, ніж 150 000 гривень?

Кого з учасників фінансової операції переказу НФУ має визначити як контрагента у випадку подання інформації про операцію, що підлягає обов’язковому або внутрішньому фінансовому моніторингу, Державній службі фінансового моніторингу?

4. Вимоги до відповідального працівника НФУ.

Постановою Правління НБУ від 17.04.2018 № 43 до Положення про здійснення небанківськими фінансовими установами фінансового моніторингу в частині надання ними фінансової послуги щодо переказу коштів встановлені додаткові вимоги та обмеження стосовно осіб, які можуть бути призначені відповідальними працівниками НФУ. У випадку, якщо в НФУ відповідальним працівником на момент набрання чинності Постановою Правління НБУ від 17.04.2018 № 43 є директор НФУ, чи зобов’язана НФУ призначити нового відповідального працівника?

Також Комітет просить роз’яснити, чи може директор НФУ виконувати обов’язки відповідального працівника — іншої особи, призначеної з урахуванням вимог Постанови Правління НБУ від 17.04.2018 № 43, у разі його тимчасової відсутності (хвороба, відрядження, відпустка тощо), якщо строк такої відсутності не перевищує 4 місяці?

5. Вирішення питання статусу неофіційних даних щодо належності клієнта до національних, іноземних публічних діячів та діячів, які виконують політичні функції в міжнародних організаціях, або пов’язаних з ними осіб.

Як НФУ, так і установи банків при здійсненні фінансового моніторингу та дослідженні анкет клієнтів, перевірці належності клієнта до національних, іноземних публічних діячів та діячів, які виконують політичні функції в міжнародних організаціях, або пов’язаних із ними осіб, беруть до уваги не лише офіційно підтверджену інформацію, але й користуються відомостями з неофіційних джерел та реєстрів (https://pep.org.ua, https://youcontrol.com.ua тощо).

У свою чергу, адміністратори вказаних вище реєстрів знімають із себе юридичну відповідальність за достовірність опублікованих ними даних. На практиці досить часто виникають абсурдні випадки, коли клієнт офіційно повідомляє про те, що він не належить до публічних діячів та не пов’язаний із ними, однак суб’єкт фінансового моніторингу не бере до уваги таку інформацію, посилаючись на дані неофіційних джерел, які не мають доказової сили.

Враховуючи наведене, з метою усунення будь-яких зловживань, Комітет просить підтвердити, що у ситуації, якщо клієнт НФУ або установи банку у наданому опитувальнику заперечує відношення до осіб, пов’язаних із національними, іноземними публічними діячами та/або діячами, що виконують політичні функції в міжнародних організаціях, ділові чи особисті зв’язки з ними, НФУ або установа банку може ігнорувати відомості про такі зв’язки, наявні у відкритих неофіційних реєстрах (https://pep.org.ua, https://youcontrol.com.ua тощо).

НАГАДАТИ ПАРОЛЬ