Київ — 21 жовтня 2021 року. В межах спільного проєкту Асоціації правників України, Верховного Суду та Асоціації суддівського самоврядування України відбулася чергова онлайн-зустріч, присвячена актуальній практиці ВС. Головним спікером виступив Дмитро Луспеник, Секретар Пленуму ВС, к.ю.н., доцент, який розглянув ключові позиції Верховного Суду щодо судового захисту гідності, честі та ділової репутації у контексті дифамаційного спору.

Замало сказати: «Ти маєш право», необхідно надати можливості,
дати засоби користування цим правом

М.Г. Чернишевський 

Всі вебінари від Асоціації правників України доступні за посиланням.

Передусім, Дмитро Луспеник нагадав, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Приблизний перелік немайнових благ закріплено у ст.ст. 94, 269-271 ЦК України.

Доповідач висвітлив поняття гідності, честі та ділової репутації фізичної і юридичної особи, що відносяться до немайнових благ, і проаналізував способи їх захисту. При цьому спікер зауважив, що вибачення не є способом судового захисту, оскільки суд не має права зобов’язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, адже примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у ст.ст. 16, 277 ЦК України.

Пан Дмитро пояснив, у чому полягає суть дифамаційного спору, зокрема — у досягненні балансу і вирішенні колізії між правом на захист честі, гідності та ділової репутації й спростуванням недостовірної інформації, з одного боку, і правом на свободу слова і масової інформації, з іншого (Рішення ЄСПЛ «Українська прес-група» проти України», 29.03.2005 р.).

Суди повинні розмежовувати справи про захист гідності, честі та ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації від правовідносин, пов’язаних з інформаційним правом, тобто коли поширюється інформація, хоча і правдива та така, яка не підлягає спростуванню, проте Конституцією України та іншими законами вона охороняється як конфіденційна.

Під кінець заходу намагалися розібратися з розмежуванням оціночних суджень і тверджень про факти, адже саме у цьому аспекті виникає найбільше проблем у правозастосуванні. Відповідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, що не містять фактичних даних, це критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Натомість факт — це явище об’єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт є категорією об’єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Також доповідач надав актуальну судову практику, що покликана допомогти суддям у практичній діяльності.

Порушені проблеми викликали значний інтерес в учасників вебінару, тож наостанок Дмитро Луспеник відповів на їхні численні запитання. Окрім цього, спікер заявив про готовність провести ще одну онлайн-зустріч, щоб обговорити питання, що залишилися поза увагою.

Презентація доповідача доступна за посиланням.

Відеозапис вебінару: 

Попереду ще багато нового, тож слідкуйте за оновленнями і долучайтеся до нових проєктів! Разом наш голос гучніший!

Приєднатися до заходів Асоціації правників України можна за посиланням.

Вступити до АПУ. Telegram-канал. YouTube-канал.

Якщо ви бажаєте підтримати діяльність АПУ, будемо вдячні, якщо ви зробите це за посиланням.