Олена Кібенко: «Новий Верховний Суд має розповідати про кожен свій крок»

2017-11-20

КИЇВ — 20 листопада 2017 року. У суддів нового Верховного Суду після присяги, яку вони прийняли 11 листопада, розпочався новий етап життя. Перед тим як приступити до виконання своїх головних обов’язків, проходять навчання — адаптаційний курс, проводять засідання Оргкомітету, готуються до першого Пленуму ВС. Графік дуже напружений.

Однак науковець Олена Кібенко, суддя Касаційного господарського суду при ВС, знайшла час поспілкуватися з журналістами та поділитися своїми думками щодо конкурсу, планами на майбутнє, ідеями щодо реформування суспільної думки тощо.

— Зараз ви разом із колегами проходите навчання. Які у вас враження? Адже ви суддею ніколи не працювали. 

Відчуття того, що я —  суддя, поки ще остаточно не прийшло (посміхається — О.М.). Коли представляєш себе у спілкуванні чи на конференціях, досі хочеться сказати: «кандидат на посаду судді», «професор» чи «партнер юридичної фірми». Але потроху приходить розуміння, що ти вже не є просто юристом чи науковцем. Ти — суддя, а це вже зовсім інший рівень відповідальності, мислення. Треба бути дуже виваженим у висловлюваннях, оцінках, підходах, вчинках.

— Як ви сприйняли скандал із Громадською радою доброчесності, яка «забракувала» багатьох кандидатів в судді ВС?

— Тут є два аспекти. Особисто я підтримую Громадську раду доброчесності в тому, що вона мала сміливість озвучити ті речі, які в нашому суспільстві не прийнято говорити. Я завжди навожу приклади США та Великобританії, де під час висування кандидатів до Верховного Суду під мікроскопом розглядають кожну найдрібнішу деталь професійного і особистого життя, «шукають скелети у шафі». При цьому для зняття кандидата зазвичай достатньо найдрібнішої підозри у недоброчесних діях. Бо якщо там людина ухвалила рішення балотуватися, то усвідомлює, що їй навіть у тарілку під час обіду залізуть, а вона через це навіть не зможе сперечатися.

Втім, вже по тих суддях, які пройшли до складу Верховного Суду, не може бути жодних питань. Вони юридично визнані доброчесними. Будь-яка особа, яка зве їх недоброчесними, потенційно може бути притягнута до відповідальності. Треба враховувати і той момент, що на стадії винесення висновків ГРД у кандидатів не було можливості надати пояснення з тих питань, які виникали. Це могли зробити тільки у ВККС та ВРП, які згідно із законом і вирішували питання про доброчесність кандидата.

— Ви проходили стажування у США та Великобританії. Що, на вашу думку, могли б у них запозичити для нашої судової системи?

— У першу чергу, те, що стосується комунікації та відкритості судів. У нас до недавнього часу судді були досить закритими — не спілкувалися із журналістами, юридичною спільнотою, а розмову із адвокатом ледь не якимось криміналом вважали. Цю практику потрібно змінювати. Особливо коли говоримо про вищі суді. Хоча ми маємо приклади, коли судді місцевих судів дуже активно комунікують із суспільством. До Верховного Суду пройшов суддя Микола Мазур, у якого є свій сайт, де він викладав свої рішення. Для мене він взагалі став відкриттям! Коли виступав на семінарі, я просто заслухалася. А здавалося б, звичайний суддя. Однак має дуже високий рівень знань теорії та розуміння судових процесів, до якого мені ще рости й рости (усміхається — О.М.).

Знаєте, зараз дуже цінується неформальна комунікація. Треба відходити від практики спілкування виключно через офіційні прес-релізи.

Продовження інтерв’ю читайте за посиланням: https://m.censor.net.ua/resonance/463315/suddya_vs_olena_kbenko_noviyi_verhovniyi_sud_ma_rozpovdati_pro_kojniyi_svyi_krok

НАГАДАТИ ПАРОЛЬ