Спори з іноземним елементом: труднощі підсудності

2017-09-08

КИЇВ 7 вересня 2017 року. Комітет Асоціації правників України з процесуального права провів засідання, на якому обговорювали актуальні питання компетенції вітчизняних судових органів у спорах з іноземним елементом.

На засідання були запрошені представники провідних юрфірм, Укрсоцбанку та Міністерства юстиції України. З огляду на активний перебіг дискусії, тема видається надзвичайно непростою та передбачає багато питань, що потребують рішення на найвищому рівні.

Модератором засідання був Арсен Мілютін, заступник голови Комітету АПУ з процесуального права, адвокат, радник судової практики ЄПАП Україна.

Першим виступив представник Мін’юсту Максим Кодунов, начальник Управління представництва інтересів держави в закордонних юрисдикційних органах Департаменту з питань судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції України. У своїй доповіді він намагався донести ідею про те, що наразі позиція громадян у спорах з іноземною державою, наприклад, про заподіяння шкоди, не захищена.

Річ у тім, що суди при вирішенні подібних справ посилаються на Конвенції, що не регулюють питання судового імунітету іноземних держав. А спеціального закону, що передбачений Законом України «Про міжнародне приватне право», не існує. Щоправда, на розгляді Верховної Ради вже є відповідний законопроект, що має чітко визначити межі застосування судового імунітету іноземних держав.

На сьогодні ж, як зазначає доповідач, позиція судів є надто негнучкою, оскільки вони підтримують правило абсолютного імунітету іноземної держави.

Юристи компанії CMS Reich-Rohrwig Hainz Тарас Тертичний та Марина Подберезська зосередили увагу учасників на проблемах підсудності українським судам спорів з вибором іноземного суду.

Юристи зазначили, що згідно українського законодавства та роз’яснень Вищого господарського суду не передбачено припинення провадження у справі у випадку, коли сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення державного іноземного суду.

Доповідачі навели приклади із судової практики, що підтверджують це правило. Також вони окреслили низку винятків із цього правила та зауважили, що Україною наразі підписана, але не ратифікована, Конвенція про угоди про вибір суду (Гаазька Конвенція) від 30.06.2005, що передбачає: «Суд або суди Договірної Держави, що були визначені у виключній угоді про вибір суду, повинні мати юрисдикцію вирішувати спір, до якого застосовується угода, якщо ця угода не є недійсною чи такою, що не має юридичної сили, згідно із законодавством цієї Держави».

Учасниця засідання Ніна Кучерук, адвокат та керівник практики судових спорів та арбітражу Jurimex присвятила свою доповідь питанням арбітражної угоди при визначенні підвідомчості та підсудності справ з іноземним елементом, що переважно має місце у господарському процесі.

Пані Кучерук досить чітко визначила, за яких умов український суд приймає такі справи до розгляду, та перелік помилок (з детальним аналізом), яких може припуститись суд. Наприклад, неправомірним може визнаватися рішення про відмову у прийнятті позовної заяви у справі з іноземним елементом у зв’язку з наявністю арбітражної угоди про передачу спору до арбітражу, оскільки таких підстав для відмови не передбачено законодавством, а можливість звернення до арбітражу — право, а не обов’язок сторони.

Помилкою також вважатиметься припинення провадження у справі за заявою відповідача, зробленою ним після подання своєї першої заяви по суті. Детальніше про це можна довідатися з презентації пані Кучерук.

Отже, автор робить висновки, що наявність арбітражної угоди не перешкоджає розгляду справи в українському суді, не може бути причиною відмови у прийнятті справи до розгляду, однак може бути підставою для припинення провадження у справі за умов та у порядку, передбаченому законом.

Ще одне питання, що стало предметом обговорення на засіданні, стосувалося підсудності сімейних спорів за участю іноземного елементу. Доповідачем була Таліна Кравцова, адвокат, керівник практики сімейного права ЄПАП Україна.

Юрист визначила, які саме спори вважатимуться з іноземним елементом та яким законодавством варто керуватися при їх вирішенні та визначенні підсудності.

Крім того, автор поділилася досвідом, які дії варто здійснити при підготовці справи до суду: встановити, нормами якого права регулюються спірні відносини; з’ясувати, чи була досягнута договірна підсудність між сторонами; встановити цивільну процесуальну правосуб’єктність; коректно оформити повноваження представника; забезпечити правильність оформлення доказів та інших матеріалів справи тощо.

На завершення учасники порадили дуже уважно ставитися до прописування положень арбітражної угоди: обов’язково вказати назву конкретного арбітражу та переконатись у підвідомчості та підсудності спору іноземному арбітражу.

Слідкуйте за нашими анонсами та долучайтеся до діяльності Комітету з процесуального права. З нами цікаво!

НАГАДАТИ ПАРОЛЬ