Запрошуємо до Бангалору, або Бангалорські принципи поведінки суддів

2017-06-13

КИЇВ — 13 червня 2017 року. Член Правління Асоціації правників України (АПУ), доцент Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого, керуючий партнер АО «Шевердін і партнери», Максим Шевердін у публікації тижневику «Юридическая практика» аналізує Бангалорські принципи поведінки судді. З приємністю публікуємо статтю автора.

Сьогодні Україна стоїть на порозі безпрецедентної події — початок роботи нового Верховного Суду, сформованого за результатами конкурсу. В основі конкурсу лежить оцінювання кандидатів за трьома критеріями: компетентність, доброчесність, професійна етика. Ці три компоненти, «три кити» суддівської професії, ґрунтуються на міжнародних стандартах, зокрема на Бангалорських принципах поведінки суддів.

Цей документ був схвалений Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23 та декларує стандарти етичної поведінки суддів. Бангалорські принципи покликані сприяти кращому розумінню та підтримці здійснення правосуддя з боку представників виконавчої та законодавчої влади, адвокатів та суспільства загалом. Серед іншого в Принципах зазначено, що «довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві». І саме дотримання цих Принципів суддями і має підтримувати, а для України — відновлювати, довіру суспільства до судової системи.

Бангалорські принципи містять 6 показників (принципів): незалежність, об’єктивність, чесність та непідкупність, дотримання етичних норм, рівність, компетентність та старанність. Причому кожен із показників містить безпосередньо принцип та роз’яснення його застосування.

І. Принцип незалежності судових органів вказаний як передумова забезпечення правопорядку та основна гарантія справедливого вирішення справи в суді. Суддя має відстоювати та втілювати в життя принцип незалежності судових органів у його індивідуальному та колективному аспектах. Суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи лише з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою. Особливого значення набуває саме спосіб застосування принципу незалежності: суддя не тільки виключає втручання з боку органів законодавчої та виконавчої влади, а й робить це так, щоб це було зрозуміло навіть сторонньому спостерігачу.

ІІ. Принцип об’єктивності є необхідною умовою для належного виконання суддею своїх обов’язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Тобто об’єктивність має проявлятися на ВСІХ стадіях процесу, оскільки учасники справи формують своє ставлення до суду не після винесення рішення, а з моменту подання позову.

Застосування принципу об’єктивності полягає в тому, що при виконанні своїх обов’язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів. Поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об’єктивності суддів та судових органів. Перед розглядом справи суддя має утримуватися від будь-яких коментарів, що могли б з огляду на розумну оцінку ситуації якимось чином вплинути на перебіг цієї справи чи поставити під сумнів справедливе ведення процесу. Суддя має утримуватися від публічних та інших коментарів, оскільки це може перешкодити неупередженому розгляду справи щодо певної особи чи питання.

Зверніть увагу, що застосування цього принципу полягає саме в забороні на коментар судді відносно тієї чи іншої справи ДО РОЗГЛЯДУ цієї справи по суті. Адже ПІСЛЯ РОЗГЛЯДУ справи і винесення рішення, на мою думку, іноді було б доцільно роз’яснювати зміст рішення, підстави та мотиви його прийняття.

Питання самовідводу також є одним із елементів дотримання принципу об’єктивності. Суддя має заявити про самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об’єктивного рішення у справі або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

ІІІ. Третій показник — чесність та непідкупність, які є необхідними умовами для виконання суддею своїх обов’язків. Спосіб дій та поведінка судді мають підтримувати впевненість суспільства в чесності та непідкупності судових органів. Відповідно до Бангалорських принципів НЕДОСТАТНЬО ПРОСТО ЧИНИТИ ПРАВОСУДДЯ, потрібно робити це відкрито для суспільства.

Ця теза безпосередньо кореспондується з позицією Європейського суду з прав людини, відповідно до якої «правосуддя має не лише вчинятися, воно також має демонструватися» [justice must not only be done, it must also be seen to be done, MICALLEF v. MALTA, №17056/06, § 98].

ІV. Відповідно до принципу дотримання етичних норм демонстрація дотримання етичних норм є невід’ємною частиною діяльності суддів. Застосування цього принципу полягає в тому, що суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою. Судді, як і будь-якому громадянину, гарантується право вільного вираження думок, віросповідання, участі в зібраннях та асоціаціях, однак у процесі реалізації таких прав суддя завжди має турбуватися про підтримку високого статусу посади судді і не допускати дій, що не сумісні з неупередженістю і незалежністю судових органів.

Окрема увага при реалізації цього принципу приділена взаємовідносинам судді та членам його родини. Так, зазначається, що суддя має бути обізнаний про свої особисті та матеріальні інтереси конфіденційного характеру та має вживати розумні заходи з метою отримання інформації про матеріальні інтереси членів своєї родини. Суддя не повинен дозволяти членам своєї родини, соціальним чи іншим стосункам певним чином впливати на його діяльність, що пов’язана зі здійсненням функції судді, а також на прийняття ним судових рішень. Він також не має права використовувати чи дозволяти використовувати авторитет власної посади для досягнення особистих інтересів судді, членів його сім’ї чи інших осіб. Суддя не повинен діяти чи дозволяти іншим діяти у такий спосіб, щоб можна було зробити висновок, що будь-хто неналежно впливає на здійснення суддею його повноважень. У своїх особистих стосунках з адвокатами суддя уникає ситуацій, що могли б викликати обґрунтовану підозру чи створити видимість наявності у судді певних схильностей чи упередженого ставлення.

На жаль, далеко не всі представники суддівського корпусу України та представники інших правничих професій правильно розуміють цей принцип, а ще менше — втілюють його в життя.

Фактично третій та четвертий принципи — чесності і непідкупності та дотримання етичних норм — і складають компонент доброчесності в суддівській професії, про який так багато зараз говорять. 

V. Принцип рівності полягає у забезпеченні рівного ставлення до всіх сторін судового засідання. Суддя має усвідомлювати і уявляти собі різнорідність суспільства та різницю, що випливає з багатьох джерел, включаючи, поміж інших, расову належність, колір шкіри, стать, релігію, національне походження, касту, непрацездатність, вік, сімейний стан, сексуальну орієнтацію, соціально-економічний стан та інші подібні причини, що не стосуються справи. При виконанні своїх судових обов’язків суддя не повинен словами чи поведінкою демонструвати прихильність чи упередженість до будь-якої особи чи групи осіб, керуючись особистими причинами, що не стосуються справи. Це дуже важливий принцип, оскільки суддя при відправленні правосуддя втілює закон, а закон має бути рівним для всіх.

Це ж стосується і співробітників суду та адвокатів. Бангалорські принципи зауважують, що суддя не повинен допускати, щоб співробітники суду чи інші особи, що знаходяться під впливом судді, йому підпорядковуються чи знаходяться під його наглядом, диференційовано ставилися до учасників справи, що розглядається судом, з будь-яких причин, що не стосуються справи. Так само суддя має вимагати від юристів, що беруть участь у судовому засіданні, утримуватися від демонстрації (на словах чи у поведінці) упередженості чи прихильності з підстав, що не стосуються справи, за винятком тих випадків, що мають значення для предмета судового розгляду та можуть бути законним чином виправдані.

VІ. Шостий показник Бангалорських принципів — компетентність та старанність. Саме компетентність і визначає професійний рівень судді, його професійну здатність чинити правосуддя.

Суддя має вживати розумних заходів для збереження та розширення своїх знань, удосконалення практичного досвіду та особистих якостей, необхідних для належного виконання ним своїх обов’язків, використовуючи для цих цілей засоби навчання та інші можливості, що в умовах судового контролю мають бути доступні для суддів. Так само має бути в курсі відповідних змін до міжнародного законодавства, включаючи міжнародні конвенції та інші документи, що встановлюють норми, які діють у сфері прав людини.

Таким чином, в Бангалорських принципах викладені ті самі «три кити» суддівської професії — компетентність, доброчесність, професійна етика. Саме за цими принципами і має відбуватися оцінка діяльності будь-якого судді.

НАГАДАТИ ПАРОЛЬ